Більшість людей основним джерелом доходу є зароблена плата, яку виплачує роботодавець. Доводиться багато в чому собі відмовляти, щоб зробити хоч якісь заощадження. Але ж вони можуть ще й знецінитися через інфляцію та економічні кризи, які періодично відбуваються. Тоді ми починаємо замислюватися про те, як би не лише захистити, а й примножити свої заощадження, щоб жити щасливо та вільно, ні в чому не відмовляти. І тут на допомогу приходять інвестиції, здатні втілити усі наші заповітні бажання. То що таке інвестиції і як на них заробити?

Інформація, що представлена у статті, має інформаційний та консультаційний характер і не є рекомендацією чи посібником до дії. Якщо Ви використовуєте її для прийняття інвестиційних рішень та здійснення операцій на фінансовому ринку, то робите це на свій страх і ризик, а також берете на себе відповідальність за будь-які наслідки таких рішень.

При грамотному управлінні своїми доходами, а точніше при веденні сімейного бюджету, ми здатні зберегти частину наших доходів. Збережені кошти доцільно вкладати у надійні активи для примноження та захисту нашого капіталу.

Що таке інвестиції та з чим їх їдять

Допомогти захистити та примножити наші заощадження покликані інвестиції. Слово "інвестиції" має латинське походження. "investio" у перекладі з латинської означає "вкладати". Таким чином, інвестиції – це обдумане вкладення своїх грошей у прибуткові фінансові інструменти.

вкладення в активи

Мета будь-якого інвестування – це знайти такий фінансовий інструмент чи актив, який би забезпечував мінімальний ризик втрати грошей за максимального рівня прибутковості.

Правда варто пам’ятати, що гарантувати повне повернення, у деяких випадках, вкладених коштів і прибутковість за ними можуть лише банківські організації. Адже гарантовану прибутковість депозитів вони забезпечують за рахунок вищого прибутку за кредитами.

Наша держава додатково забезпечує гарантію повернення коштів вкладів через спеціальну систему страхування. Гарантована сума повернення складає 1’400’000,00 🪙.

Докладніше про те, як вибрати банківський депозит, читайте в статті (посилання відкриється в новому вікні).

У разі вкладання коштів у інвестиційні товари та активи ніхто не дає гарантій повернення вкладеного капіталу. Не говорячи про те, що ці вкладення принесуть дохід. Тому потрібно уважно вивчити інструмент, який плануєте інвестувати. Адже всі ризики ми як інвестори беремо на себе. Тому й дохідність має бути максимальною.

Також важливо ставити за мету інвестування, щоб цей процес мав сенс і ми могли вчасно вийти з фінансового інструменту. Серед цілей, що найбільш часто зустрічаються, можна позначити наступні:

Примноження власного капіталу;
Захист наявних заощаджень від інфляції;
Здійснення дорогої покупки, наприклад, покупка автомобіля чи квартири, чи дачі, чи оплата навчання дітей тощо;
Забезпечення свого сталого фінансового стану у майбутньому, наприклад, на пенсії.

За тимчасовим періодом володіння активами, цілі прийнято поділяти на такі категорії:

Короткострокові – термін володіння активами не більше 2 років. На такому часовому періоді інвестиційний портфель найбільш схильний до негативного впливу ринкових коливань або волатильності. Для інвестування на такий період краще вибирати консервативніші інструменти, такі як депозити, облігації, ПІФи (пайові інвестиційні фонди), продукти із захистом капіталу.
Середньострокові – термін володіння активами у проміжку від 2 до 7 років. На такому часовому проміжку можна використовувати, як консервативні, і агресивні інвестиційні продукти. Все залежить від мети / -ї інвестування. Так, якщо гроші вкладаються з метою покупки автомобіля, то можна використовувати більш ризикові інструменти. При середньострокових інвестиціях можна придивитися до ПІФів облігацій, фондів змішаних інвестицій тощо.
Довгострокові – термін володіння інвестиційними активами 7 років і більше. На даному часовому проміжку можна використовувати і агресивніші продукти, і стратегії. Можна вже придивитися до акцій, фондів акцій тощо.

Ризик та Прибутковість

Як випливає із вище сказаного, інвестиції можна охарактеризувати двома ключовими показниками – це ризик та дохідність. До чого ці параметри взаємопов’язані.

Ризик – це ймовірність отримання збитку чи втрати доходу під час інвестування порівняно з розрахунковим варіантом у результаті непередбачених факторів, таких як дії чи бездіяльності держструктур, помилки корпоративного управління тощо.

Прибутковість – це величина прибутку, яку отримав інвестор весь час володіння активом. Цей параметр виражається у відсотках за конкретний проміжок часу, наприклад, протягом року. Вона розраховується як ставлення прибутку до витрат на купівлю даного активу.

Існує безліч ризиків, яким схильний капітал інвестора. Серед них можна позначити такі основні ризики:

Ринковий – це основний ризик, який визначається непередбачуваною поведінкою самого ринку. Ідея його в тому, що наші інвестиції можуть змінюватися як у більшу, так меншу сторону. Тобто ми можемо отримати як прибуток, так і збиток, залежно від ринкової ситуації.
Валютний – цей ризик пов’язані з обмінним курсом валюти, у якій зроблено інвестиції. При зміні обмінного курсу валюти також відбувається зміна загальної вартості інвестицій, як у більшу, так і меншу сторону.
Корпоративний або ризик компаній – це ризик зменшення вартості вкладень у компанію через несприятливі події. Наприклад, зниження фінансових показників діяльності, зниження конкурентоспроможності, збільшення боргових зобов’язань, судові розгляди та інші фактори.

безпечні інвестиції

Відповідно до сучасної теорії портфельного управління рівень ризику безпосередньо пов’язаний із прибутковістю. Тобто чим вищий рівень ризику, який готовий прийняти інвестор, тим більшу прибутковість він прагне отримати.

Будь-які інвестиції пов’язані з ризиком, навіть якщо ми не збираємося робити активні дії з управління активами. Тим не менш, не варто боятися його, ризиком можна і потрібно керувати, і прагнути його мінімізувати.

Одним із способів, що допомагає керувати ризиком та мінімізувати його негативний вплив, є диверсифікація. Пропонуємо зупинитися на принципах диверсифікації докладніше.

Хроніки Диверсифікації

Девіз головного героя роману Веніаміна Каверіна «Два капітана» був вираз – «Боротися і шукати, знайти і не здаватися». Ця фраза повною мірою підходить і принципам диверсифікації. Основне завдання, яке полягає у пошуку оптимального співвідношення між інвестиційними продуктами в портфелі для мінімізації можливих збитків. Це постійний та безперервний процес.

Отже, диверсифікація – це поділ коштів між різними видами інвестиційних інструментів для мінімізації можливої просадки інвестиційного портфеля. Особливо це актуально, коли ми починаємо керувати великим портфелем активів.

Виходячи з цього можна сформувати головне правило диверсифікації: інвестиційні продукти в портфелі інвестора не повинні залежати один від одного, бути пов’язаними між собою або перетинатися.

Виділяють такі види диверсифікації для управління ризиком інвестиційного портфеля:

Інструментальна – має на увазі розподіл капіталу між різними інвестиційними інструментами. Наприклад, між акціями, облігаціями, банківськими депозитами та ПІФами.
Інституційна – має на увазі поділ інвестиційного капіталу між різними компаніями.
Видова – передбачає інвестування коштів у різні сфери економіки. Наприклад, фінансовий сектор, металургія, промисловість, транспорт.
Валютна – передбачає вкладення інвестиційні продукти, які номінується у різних валютах. Наприклад, у доларах, євро та 🪙.

Принципи диверсифікації вкладень підходять будь-якому інвестору. Незалежно від якої стратегії він застосовує до портфеля, агресивну або консервативну. Адже з їхньою допомогою можна істотно мінімізувати рівень просідання інвестиційного портфеля.

Основи інвестування

Виконання та дотримання певних правил інвестування допоможе мінімізувати ризики і при цьому отримати суттєвий дохід. Адже ми заради прибутку та вкладаємо гроші.

Правило перше – вид активів

Які види активів мають бути в портфелі успішного інвестора?

Акції – забезпечують можливість швидкого примноження капіталу та збільшення доходу. Тим не менш, вони мають великий ризик фінансових втрат.
Облігації – забезпечують збереження вкладень. Тобто ризик фінансових втрат щодо них мінімальний, як і прибутковість. Це є основним інструментом консервативних інвесторів.
Кошти у вільному залишку на рахунку, тобто. вони повинні бути задіяні ні з акціях, ні з облігаціях. інвестиції на фондовому ринку

Ринок цінних паперів буває двох типів – первинний та вторинний.

На первинному ринку цінних паперів здійснюється продаж нових цінних паперів відразу після їх випуску чи емісії. Здебільшого цьому ринку торгують комерційні та інвестиційні банки. Вони ж виробляють емісію цінних паперів своїх клієнтів.
На вторинному ринку цінних паперів торгуються раніше випущені акції та облігації. Фондова біржа обслуговує цей ринок.

Перший вид активів

Акція – цей цінний папір, що підтверджує наше право на частку у бізнесі. У торговому додатку, розділ акції ми можемо побачити, що в назві деяких акцій є приписки «а», «ап» або «п». Це свідчить про вид акції. Якщо приписки взагалі немає або є оа, це означає, що акція звичайна. Приписка типу ап або п, означає, що акція привілейована.

Тепер ми знаємо, що акції можна поділити на прості та привілейовані. Володіння звичайною акцією дає право голосу до участі у прийнятті важливих рішень підприємства міста і право отримання частини прибутку як дивідендів.

Дивіденди за звичайними акціями не фіксовані, вони будуть виплачуватись лише якщо власники цих акцій на загальних зборах акціонерів проголосують за те, щоб частину прибутку пустити на виплату дивідендів.

На відміну від звичайних акцій володіння привілейованими акціями не дає нам право голосу у прийнятті важливих рішень компаній, за винятком особливих випадків, наприклад, таких, як банкрутство. Але привілейовані акції мають пріоритет при розподілі дивідендів, тобто якщо, наприклад, компанія отримала невеликий прибуток, може бути прийняте рішення виплатити дивіденди лише власникам привілейованих акцій.

Ринок багатьох акцій, втім, як і закордонних, можна умовно розділити на три групи:

– Перша група її ще називають перший ешелон або блакитні фішки – це найбільші компанії країни, якими ведуться найактивніші торги. Якщо ми захочемо придбати акції однієї з цих компаній на круглу суму, наприклад, 10 мільйонів 🪙, то ми зможемо це зробити без проблем, миттєво і це не вплине на ринкову ціну акції.

– Друга група, або як кажуть другий ешелон – це також дуже великі компанії, але їхні акції мають меншу популярність. Серед учасників торгів, порівняно з блакитними фішками, купити або продати ці акції на велику суму може бути не так просто. Такий правочин може помітно вплинути на ринкову ціну акції.

– Третя група чи третій ешелон – це, як правило, не такі великі компанії та їхні акції не користуються особливою популярністю. Найчастіше буває, що навіть на 100 тисяч 🪙 їх не купити за один день, тому що може не виявитися такої пропозиції на ринку. При покупці таких акцій навіть на 10 тисяч 🪙 можна помітно зрушити ринкову ціну, отже при перепродажах теж можуть виникнути аналогічні проблеми.

Які акції нам вибирати у свій портфель?

Акції з підтримкою, тобто. акції, у яких присутня частка держави. І бажано, чим більша частка, тим краще. Майже всі великі компанії з першого ешелону мають державну участь. Це Ощадбанк, Газпром, Роснефть, Россети тощо.

Чому вибирають саме державні компанії? По-перше, досі діє указ президента, що державні компанії виплачують 50% чистого прибутку на дивіденди. Тим самим збільшуючи наш з вами пасивний дохід. По-друге, держкомпанії мають дуже хорошу властивість — вони завжди отримують підтримку від держави.

Наведемо приклад із Лененерго. Лененерго – це енергетична компанія, що входить до групи Россетей. Частка участі держави у компанії Россети більше 88%, тобто. така закореніла держкомпанія. Так ось коли Лененерго має якісь складності в бізнесі, те, що робить компанія. Вона випускає акції, тобто. виробляє додаткову емісію. Ці акції скуповує держава. Тим самим фінансуючи Лененерго, яке закриває за рахунок цих грошей свої фінансові складнощі та прогалини.

З погляду приватного інвестора, з одного боку це погано, коли є додаткова емісія у компаній. Чому? Тому що акції «розмиваються» та отримуємо потенційно менше прибутку та дивідендів. Але, загалом, ми впевненіше почуваємося, коли в компаніях є держучасть.

Акції компанії із зрозумілим менеджментом. Це означає, коли ми розглядаємо показники якоїсь компанії, які були п’ять років тому і які зараз вони повинні кардинально відрізнятися. При тому, що відрізнятимуться, звичайно, на краще в наш час.
Акції зростаючих компаній. Зростання не з точки зору ціни акцій, а зростання в плані бізнесу. Допустимо, Магніт. Видно, що Магніт постійно відкриваються нові магазини (супермаркети, магазини біля будинку, магніт-косметик), тобто. це компанія, що розвивається постійно. Іншими словами, у неї росте бізнес, збільшується кількість точок продажів, і це добрий знак. Тому на такі компанії обов’язково маємо звертати свою увагу.

Адже, якщо фірма стагнує і росте, тобто. не розвивається (навіть якщо вона платить хороші дивіденди), то зрештою це зіграє з цією компанією поганий жарт. А якщо ми будемо інвестором такої компанії, то і з нами теж.

Другий вид активів

Облігації – це борговий цінний папір. Коли ми купуємо облігацію конкретної організації, то цим ми надаємо гроші в кредит цієї компанії або державі. Повернення цієї позики відбувається шляхом викупу облігацій. Додатково за облігаціями відбувається виплата фіксованої доходності чи купонів. Розмір виплат визначається певним відсотком номінальної вартості облігації.

Облігації може бути державними, муніципальними, корпоративними.

Перший вид облігацій – це облігації федеральної позики. Це державні облігації, і вони обов’язково мають бути у нашому портфелі.

Якщо якась приватна компанія випустила облігацію, і вона має якісь складнощі у бізнесі, вона по суті може оголосити дефолт з цього випуску облігацій. При тому що сама компанія продовжить працювати. І ми можемо втратити гроші.

інвестиції

Щодо держави. Держава з будь-якого випуску ОФЗ неспроможна оголосити дефолт. Адже якщо це станеться, як у 1998 році, то держава у нас буде просто банкрут. Благо у найближчі 5-10 років це не передбачається. Тому ОФЗ мають бути у нашому портфелі.

Другий вид – це корпоративні облігації. Прибутковість за ними вища, як і ризик.

Також варто враховувати, коли ми купуємо облігації, щоб вони були із різними термінами погашення. Для того щоб у нас якомога частіше був фінансовий потік, і, звичайно ж, наявність оферти в корпоративних паперах. В ОФЗ оферти немає.

Що означає оферта? Уявімо, що ми купили якусь облігацію терміном на 5 років. Минає рік чи два, і облігація раптом падає в ціні. Ми купували за 1000 🪙 (номінальна ціна), а вона стала коштувати 800 🪙 Нам знадобилися гроші, ми і продаватимемо в збиток, і навіть купони не покриють ці витрати. Оферта дає право продати облігацію раніше. При тому, що цю оферту знаємо наперед, при придбанні облігації.

Припустимо, візьмемо ті самі 5 років, але є якась оферта через два роки, тобто. через два роки ціна облігації стала 800 🪙 Ми пишемо у брокера заяву в цю компанію, що хочемо брати участь у оферті і нам виплачують не 800, а 1000 🪙 + накопичений відсоток. Тому присутність оферти у облігаціях обов’язково маємо враховувати.

Третій вид активів

Тепер ми поговоримо про вільні гроші або кеш. Розуміємо, що це звучить трохи дивно. Тому що ми проінвестували, припустимо, 100 тисяч або 1 мільйон 🪙, і хочемо задіяти всі гроші, щоб отримувати більший прибуток.

Але ринок має властивість падати і акції мають властивість коригуватися, і відновлення може тривати півроку, рік, котрий іноді десять років. Тому ми повинні мати гроші на рахунку, щоб докуповувати під час падіння акції або облігації у свій портфель.

Далі розглянемо вільні гроші на рахунку детальніше, тому що це дійсно важливо.

Згадаймо 2008 рік. Індекс ММВБ упав більше ніж на 70%. Це величезне падіння. Багато акцій впали на 80-85%. А якщо пригадаємо, скільки тривало відновлення ринку від точки падіння до точки повернення до нульового скажемо так орієнтиру — це було майже 10 років. У 2008 році ринок впав і тільки в 2016 році відновилися.

Уявіть, що ми не маємо вільних грошей на рахунку. Ми не можете докупити акції чи облігації, що падають. Ми бігатимемо і шукатимемо вільні гроші, продаватимете якісь свої інші активи, зніматимемо гроші з банківських вкладів та інвестуватимемо в акції. Це може закінчитися не дуже добре. Тому вільні гроші мають бути обов’язково.

Хтось може заперечити та сказати: «У мене в портфелі є облігації. Якщо мої акції впадуть, то я продам облігації та докуплю акції». Все начебто логічно, але є одне важливе «АЛЕ». Чи може статися так, що в нашому портфелі впадуть і акції та облігації? Звісно, може. І таке відбувається часто, незалежно від ключових ставок і всього іншого. Все залежить від виду активів, які ми вибираємо у свій портфель.

Тоді питання. Що ми робитимемо, продавати акції зі збитком і докуповувати облігації чи продавати облігації зі збитком і докуповувати акції? Якось нелогічно і не будується із тим твердженням про інвестування, що довгостроковий інвестор не повинен втрачати гроші. Основне завдання – зберегти капітал. Тому в нас на рахунку мають бути вільні гроші, на які можемо докупити і акції та облігації.

Третє правило – співвідношення активів

Ми завжди повинні стежити за тим, наскільки зараз вигідно купувати акції чи облігації, або, можливо, краще більшість грошей перевести в кеш. Чому це важливо? Тому що коли ринок росте, то його мультиплікатори стають з часом гіршими, тобто чим вище купуємо, тим менше отримуємо дивідендів та прибутку на акцію тощо. Чим нижче купуємо, тим краще у нас показники. Тому, коли ринок активно зростає і показники погіршуються, ми маємо знижувати частку акцій у портфелі у бік облігацій.

приклад. Ринок не росте і не падає – пропорції зберігаються. Ринок починає зростати: акції знижуються, облігації зростають. Ринок знижується: облігації знижуються, пропорції акцій зростають.

Таким чином, потенційно знижуємо ризики і збільшуємо прибутковість.

Пропорції активів у портфелі

Зрозуміло, що акції та облігації в класичному варіанті: це 50% акції та 50% облігації в портфелі. Але це не завжди буде так, ми їх варіюватимемо. Тому порівнювати пропорції акцій щодо облігацій – це не зовсім правильно.

Але якщо говорити саме про акції, то вони повинні бути приблизно рівні. Наприклад: Ощадбанк у нас куплено на 10 000, Лененерго куплено на 11 000, Газпром у нас куплено на 9 000 Це приблизно рівні пропорції. І тоді можна говорити про якусь диверсифікацію і справді грамотно складений портфель.

Але, часто у початківців інвесторів можна побачити портфель, який виглядає наступним чином: акції Ощадбанку куплені на 50 000, акції Газпрому куплені на 2 000, акції Лукойлу куплені на 8 000 Тому розумієте, такі пропорції навряд чи можна назвати правильним. Тому не варто робити такої помилки. І завжди слідкуйте за пропорціями акцій у портфелі.

Четверте правило – корекція активів

Дайте відповідь собі на запитання. Як часто ви чули твердження про те, що чим нижче падає ринок, тим «смачніша» ціна акції, і тим дешевше купуємо хороші активи? Адже це один із основних стовпів інвестування. Коли всі бояться і продають, ми купуємо, тобто, коли все падає, ми купуємо хороші активи, по суті на розпродажі.

Але є одна складність. Коли писали цю статтю, ми не знайшли жодної корисної інформації в інтернеті щодо того, як визначати для себе рівні корекції, як вносити гроші, якими етапами. Є багато інформації про те, що правильно мати вільні гроші та докуповувати акції, коли вони падають у ціні. Але як потрібно це робити?

Вважаємо, що необхідно враховувати падіння ринку 90+, тобто. це означає, що заздалегідь, коли інвестуємо свої перші гроші, то повинні розуміти, що ринок може впасти більш ніж на 90%. Знову ж таки 2008 рік — великі падіння на ринку. У 2014 році металургійні компанії теж падали і на 50, 60 і на більш високий відсоток.

біржові котирування

Тому таке, звісно, теоретично можливе, щоб ринок упав більш ніж на 90%. Отже, маємо це закладати у свій портфель. Цього може не трапиться ніколи за нашу історію, але повинні розуміти, що це може статися. І заздалегідь продумати, що робитимемо, якщо ринок пройде критичну точку в 50% за рахунком, потім падатиме — 60, 70, 80 і 90. І тут питання. А як тоді вносити гроші та як їх контролювати?

Вважаємо, що вільні гроші на рахунку + частина облігацій мають розраховуватись таким чином у портфелі, щоб ми могли докуповувати акції хоча б 7-8 разів. Рівні корекції визначайте собі самі. Для когось це кожні 10%, тобто. ринок впав на 10%, внесли гроші, на 20% – гроші, на 30% – гроші і т.д. Для когось це буде 15%, а комусь по 5%, тобто. тут кожен обирає сам. З орієнтиром на те, що ринок може справді дуже «впасти».

Наступне питання. А в якій пропорції купувати акції? Тут пропонуємо дуже просте, вірне та універсальне правило. Що більше падає ринок, то більше вносимо грошей на рахунок. Що менше падає ринок, то менше вносимо грошей на рахунок в акції.

Яка можливість, що ринок впав на 5%, впаде ще на 5%? Думаємо, вона досить велика. А якщо ринок упав на 55%, то яка ймовірність, що продовжить падіння до 70 чи 80%. Вона набагато менша. Іншими словами, чим нижче падає ринок, тим меншим стає ризик. Бо чим нижчий ринок, тим менша ймовірність того, що він продовжить своє падіння.

Тому як приклад. Ринок упав на 10%, внесли 10 тис. 🪙. Він упав на 20%, внесли 20 тис. 🪙. Впав на 30%, внесли 30 тис. 🪙 і т.д. Іншими словами, що нижчий ринок падає, то більше вносимо грошей.

П’яте правило – кредитне плече

У жодному разі не беріть кредит у брокера. У жодному разі не використовуйте позикові гроші. Якщо ми це робимо, то автоматично перетворюємося з інвестора на спекулянта. Взявши кредит у брокера, ми маємо за нього платити. Ставки бувають різні, але у середньому 15-17% річних.

Уявіть, що падає ринок. Ми взяли кредит у брокера в розрахунку на те, що купимо більше активів, заробимо дуже і дуже багато, і віддамо ці відсотки брокеру. Далі уявімо, що ринок впав на 30%. Ми взяли кредитне плече. Ми мали 200 тис. 🪙, ми купили на 400 тис. 🪙, тобто. 200 тис. 🪙 у нас у кредиті.

А ринок не став зупинятись. Ринок продовжував ще падати два роки. Впав ще на 20%. І потім ще рік відновлювався. Порахуйте скільки за три роки віддамо грошей брокеру, якщо взяти ставку 15-45%. Іншими словами, від своїх грошей (від 200 тис. 🪙) втратили 90 тис. 🪙 (45%). Погодьтеся, це багато. Тож цього робити не варто.

Ніхто не може передбачити розвиток ринку, наскільки він виростить цього року. І також ніхто не може нам сказати, коли це падіння зупиниться. Якщо хтось говоритиме у тому, що він знає, де «дно» ринку, тобто. коли він перестане падати і почне рости, то таку людину женіть у шию. Швидше за все він шахрай і намагається розвести вас на гроші. І тому використання позикових грошей у брокера це дуже небезпечний спосіб торгівлі на фінансових ринках.

Спокій тільки спокій

Але що робити, якщо ми розрахували, що ринок може впасти на 50%, використали всі гроші, використовували облігації, а ринок упав на 70%?

Тут два варіанти. Найпростіший – нічого. Просто чекати поки ринок відновлюватиметься.

Другий варіант, скажімо так для більш розвинених, але це можна робити. Раніше у статті говорили, що у портфелі мають бути ОФЗ, вони нам знадобляться. Ми можемо купити ринок цілком, тобто. можемо купити ф’ючерс на індекс ММВБ, куди входять найбільші російські компанії. Тим самим докуповуючи по суті ринок, але не свій портфель на корекції 60 або 70%.

Саме тут нам знадобляться ОФЗ. Грошей вільних на рахунку немає, але фішка в тому, що купуючи ф’ючерси, їх і забезпечуватиме ОФЗ. Таким чином, не маючи вільних грошей на рахунку, ми можемо купити ф’ючерси. При цьому не платити за них кредит брокеру.

Також з одного боку плюс, з іншого – мінус ф’ючерсів полягає в тому, що у них уже «вшито» кредитне плече. Інакше кажучи, купуючи ф’ючерс на 10 тис. 🪙, ми ніби купуємо актив на 100 тис. 🪙, тобто. у 10 разів більше. Фішка в тому, що платити за цей кредит не потрібно, бо це плече у нас уже вшито.

Але тут є дуже важливий момент. Коли ми докуповуватимемо ф’ючерс (якщо зважимося на це), то треба враховувати на яку суму ми хочемо його придбати. Не потрібно купувати ф’ючерс на 20 чи 30 тисяч 🪙 не подумавши. Тому що ми купимо активів на 200 або 300 тисяч 🪙 відразу. І якщо ринок продовжить падіння, то з нами це може зіграти досить злий жарт.

Іди за своєю метою

Отже, ми розібралися, як правильно розпочати інвестування. Тепер настав час почати діяти. Для цього потрібно:

мета інвестування

Сформулювати свої фінансові цілі

Як говорилося раніше у статті, необхідно сформулювати собі фінансові мети інвестування. Також потрібно визначити пріоритет щодо кожної мети, її вартість, необхідний термін реалізації мети. Додатково потрібно врахувати валюту, можливого рівня ризику та періодичність мети, тобто це одноразова чи регулярна ціль. Наприклад, щорічний відпочинок сім’єю на морі – це регулярна ціль. Для кожної із фінансових цілей варто скласти свій індивідуальний інвестиційний портфель з урахуванням усіх нюансів мети.

Визначитись із рівнем ризику

Тепер настав час визначитися з прийнятним рівнем ризику. Цей рівень кожен інвестор визначає собі сам. Він повинен самостійно зрозуміти (фінансово і, головне, психологічно) чи готовий він зазнавати збитків, періодично спрямовувати певні кошти в інвестиційні портфелі. Адже при інвестиціях можна як заробити гроші, так і втратити їх.

Додатково про те, як керувати ризиками, буде розказано далі в статті.

Вибрати активи

На даному етапі необхідно визначити, які активи і в якому співвідношенні будуть у нашому портфелі. Потрібно ретельно вивчати активи перед тим, як ухвалити остаточне рішення про вкладення коштів у них. Для цього необхідно вивчити фундаментальний та технічний аналіз. А також врахувати тимчасовий обрій інвестування, можливі потреби у додаткових грошах у майбутньому та свої особисті переваги.

Визначитись з типом портфеля

Саме час вирішити який тип портфеля використовувати та чим його наповнювати для кожної з цілей. Залежно від співвідношення між акціями та облігаціями в портфелі виділяють:

агресивний портфель – складається з акцій на 80% та облігацій на 20%;
помірний портфель – складається з акцій на 50% та облігацій на 50%;
консервативний портфель – складається з акцій на 20% та облігацій на 80%;
суперконсервативний портфель складається з облігацій на 100%.

Можна купувати у свій портфель акції та облігації, а можна фонди акцій та облігацій. Можна придбати ПІФи, а можна ETF. Вибір за вами.

Розробити стратегію для портфеля

Після того, як ми визначилися з типом активів у нашому портфелі, настав час визначитися із стратегією управління портфелем. Це один із головних етапів. Кількість стратегій багато. Можна вибрати відомі стратегії, а можна розробити свою. Існують стратегії для довгострокового інвестування, а є і для щоденної торгівлі на біржі. Серед поширених варто виділити такі:

Стратегія «Індексні акції» — суть стратегії в тому, щоб повторити індекс біржі, наприклад, Індекс МосБіржі 10. Тобто включити у свій інвестиційний портфель акції компаній, що входять до індексу, і в тому ж співвідношенні. Інформацію щодо складу індексу можна знайти на сайті біржі https://www.moex.com/ru/index/MOEX10/constituents/.
Стратегія «Дивідендна» — суть стратегії у тому, щоби скласти свої інвестиційний портфель з акцій компаній, які виплачують дивіденди. Таким чином, інвестор отримує дохід не тільки від зростання вартості активу, а також від виплати дивідендів. Головне у цій стратегії відповідально підійти до вибору акцій компаній для включення до свого портфеля. Це повинні бути надійні компанії, які протягом великого часу виплачували дивіденди. Багато фінансових ресурсів випускаю списки дивідендних аристократів. Вони потрапляють компанії, які протягом мінімум 25 років стабільно виплачують дивіденди. Наприклад, дивідендні аристократи США https://www.proshares.com/funds/nobl_daily_holdings.html, дивідендні аристократи Європиhttps://moneyinvestexpert.com/european-dividend-aristocrats.
Стратегія «Перед дивідендною» — суть стратегії в тому, щоб купувати дивідендні акції завчасно (коли рада директорів сформувала рекомендації за розміром дивідендів) до дати закриття реєстру акціонерів під дивіденди або ще називають дату відсічення. А продати їх до самої дати відсічення. За статистикою, у цей проміжок часу ціна акцій збільшується на розмір виплат дивідендів, а після відсічення навпаки падає. Таким чином, інвестор отримує «дивідендний» дохід заздалегідь і при цьому не втрачає за рахунок зміни вартості акції. Але це спекулятивніша, ніж інвестиційна стратегія.
Стратегія «Спеціальні ідеї» — стратегія ґрунтується на тому, як акції реагують на різні економічні та неекономічні новини. За цією стратегією купують акції прибуткових і надійних компаній, коли їхня ціна впала на 20% і більше протягом певного проміжку часу, наприклад, тижня. При цьому падіння ціни відбулося через новину, яка не може пошкодити бізнесу у середньостроковій та довгостроковій перспективі. стратегія
Стратегія «Фіксований портфель» — суть стратегії, що ми заздалегідь визначаємо собі підсумкову суму інвестиційного портфеля. Наприклад, 1 мільйон. Наповнюємо його активами та з певною періодичністю, наприклад, раз на квартал, робимо його коригування та ребалансування. У разі зростання портфеля, ми продаємо частину активів, щоб підсумкова вартість портфеля знову дорівнювала 1 мільйону. У цьому зберігаємо пропорцію між активами. А надлишок переказуємо на банківський рахунок. Коли відбувається осідання портфеля, то навпаки, ми вносимо додаткові кошти на брокерський рахунок і докуповуємо активи, щоб підсумкова сума портфеля знову стала рівна 1 мільйону.

Додатково потрібно вирішити для себе, як чинити у випадку:

Поповнення портфеля — періодичність внесення додаткових коштів на докупку активів у портфель. Періодичність та постійність докупівля активів у свій портфель допоможе отримати великий прибуток. Оскільки підсумкова вартість активів буде нижчою за ринок.
Ребалансування портфеля – періодичність відновлення співвідношення між активами у портфелі. Акції, облігації та інші активи поступово змінюють свою вартість. Щось дорожчає, щось дешевшає. Відповідно, змінюється співвідношення між активами, яке ми визначили на етапі 4. Тому потрібно періодично відновлювати це співвідношення, шляхом продажу дорогих активів та докупів подешевшали. Хтось робить це раз на квартал, хтось раз на півроку або навіть раз на рік. Кожен сам повинен визначити цю періодичність.
Отримання дивідендів – як чинити з грошовими коштами, що надходять від активів. На початковому етапі формування інвестиційного портфеля розумно дивіденди реінвестувати у портфель. Тобто докуповувати активи (акції, облігації тощо). Після цього можна оформити у брокера виплату дивідендів на банківський рахунок та покривати ними свої щоденні витрати.

Знав би прикуп…

Також важливо керувати ризиками, як і казали вище. Для управління ризиками слід дотримуватися наступних принципів:

Вибрати собі стратегію інвестування. Тому що від цього залежатиме рівень ризику. Наприклад, стратегічний інвестор, той хто вкладає гроші в компанії на довгий термін 3, 5 і більше років, може дозволити собі більш глибоке просідання портфель, ніж короткостроковий або спекулятивний інвестор, який вкладає гроші на короткий термін день, місяць або пару місяців і так далі, та заробляє гроші тільки за рахунок зміни ціни активу.
Визначити для себе максимальний рівень збитків за активами або рівень просідання портфеля, який готові спокійно витримати. Насамперед психологічно, щоб уникнути судомного розпродажу активів та фіксації збитків.
Визначити собі прийнятне співвідношення ризик – дохідність під час виборів інструментів вкладення. Наприклад, 1:3. Тобто при ймовірності втрати 10% вартості активу існує ймовірність заробити 30%.
Застосовувати принципи диверсифікації для формування свого інвестиційного портфеля. Тобто, як кажуть в одній відомій приказці, «не класти всі яйця в один кошик».

«Можливо, створення кількох інвестиційних портфелів із різними стратегіями, наприклад, на довгий, середній та короткий термін. Відповідно, і управління ризиками для кожної стратегії буде своє».

У результаті ми отримаємо інвестиційний портфель або кілька портфелів, які точно відповідають нашим цілям та завданням. Нам тільки залишається керувати ними, і періодично проводити балансування відповідно до розробленої стратегії. А грамотне управління ризиками допоможе захистити наш портфель, які б зміни не відбувалися в житті або в економіці.

Припустимо, що ми проінвестували частину свого капіталу активи на фондовому ринку, а частину віднесли в банк на терміновий депозит. Тоді у разі просідання/обвалу фондового ринку, частина нашого капіталу буде в безпеці. І ми зможемо не лише забезпечити свої життєві потреби, а й скористатися кризовою ситуацією, щоб наростити свій капітал.

Адже відомо, що криза – це чудовий час можливостей для покупки якісних активів за привабливою ціною.

Поле чудес у країні фінансів

З кожним роком все більше людей замислюється про вигідніше вкладення грошей, ніж банківські депозити. Тим більше після того, як з доходу за депозитами, понад певний розмір, стали стягувати прибутковий податок. На жаль, інтерес людей до інвестицій став залучати і несумлінних особистостей, які прагнуть заробити на незнанні основ інвестування або просто обдурити їх.

Улюбленою формою дії подібних ділків є створення фінансових пірамід.

Фінансова піраміда – це модель шахрайства у вигляді інвестиційної організації. Дохід у такій схемі формується не за рахунок інвестування грошових коштів акціонерів в активи та їх грамотне управління, а за рахунок припливу грошей від знову залучених інвесторів.

Майже всі фінансові піраміди мають схожу схему роботи та життєвий цикл. Вкладників у піраміду залучають обіцянками отримання гарантованого та високого прибутку. Зважаючи на те, що постійно залучати нових інвесторів у проект складно, то фінансові надходження до піраміди скорочуються. Фінансові ж зобов’язання навпаки продовжують зростати. У результаті дисбаланс між надходженням грошей та зобов’язаннями призводи до закономірного краху фінансової піраміди. Відповідно, більшість інвесторів втрачає все або більшу частину своїх вкладених грошей.

Більшість фінансових пірамід поєднують такі ознаки:

Обіцянка отримання високих та гарантованих доходів від вкладення;
Агресивна реклама проекту. Застосування специфічних слоганів та фраз, імітація лідерів ринку, використання назв відомих компаній як своїх клієнтів чи партнерів;
Приховування фінансової інформації та статутних документів;
Неможливість підтвердити інвестиційну діяльність. У які інструменти вкладаються кошти, де перевіряється як і підтверджується розміщення коштів;
Використання ліцензії, виданої інший вид діяльності, яка дозволяє працювати з грошима. Або взагалі відсутність цієї ліцензії або використання чужої ліцензії;
Наявність обов’язкового «вступного внеску» чи іншого вимоги оплати будь-які послуги. Наприклад, за навчання, за консультацію, за участь у семінарі тощо;
обіцянку винагороди за залучення нових учасників проекту;
Кошти залучаються за договорами позики. При цьому ознайомитися з ним можна лише за персональної зустрічі або в офісі компанії.

З поширенням інтернету зросла активність шахраїв на його просторах. Число пропозицій «легко заробити в інтернеті великі гроші» і подібних до них зростає в геометричній прогресії. Як і кількість ошуканих інвесторів. Часто можна знайти оголошення, які закликають терміново купувати ті чи інші активи. Типу автор має «перевірену, конфіденційну» інформацію про те, що ціна на ці активи має суттєво зрости.

складні рішення

Варто з особливою обережністю та побоюванням ставитися до фраз типу «гарантований дохід», «висока прибутковість», «пропозиція для обмеженого кола осіб», «надійно, як у швейцарському банку» та подібні до них. На практиці, більшість із цих пропозицій виявляються шахрайськими та гарантують втрату грошей. Утримайтеся від участі у подібних проектах!

Так як перевірити інвестиційний проект, перш ніж розлучитися з особистим капіталом:

Варто перевірити наявність ліцензії Центрального банку на ведення банківської, страхової чи інвестиційної діяльності;
Варто уважно та докладно вивчити весь договір. Особливо звернути увагу на умови вкладення та виведення коштів;
Знайти та вивчити інформацію про дану компанію, її історію та засновників, відгуки поточних та колишніх клієнтів, галузеві рейтинги, судові розгляди та іншу доступну в інтернеті інформацію.

Якщо так сталося, що кошти вже вкладені у підозрілі проекти, то треба діяти оперативно. Варто негайно вилучити всі гроші із проекту, включаючи прибуток та основні засоби. За наявності збитку в даний момент краще зафіксувати збиток і забрати всі гроші. У жодному разі, не варто намагатися компенсувати збиток за коштами вкладення нових коштів.

Купити чи продати – ось у чому питання

Існує два види заробітку на акціях:

Купівля акцій із метою отримання дивідендів.
Купівля або продаж акцій з метою заробітку на зміну ринкової ціни.

Дивідендний заробіток

Акції для отримання дивідендів необхідні, щоб компанія ці дивіденди виплачувала, отже бізнес повинен приносити прибуток. Кожна компанія має свою дивідендну політику.

Наприклад, у "Газпрому" базою розрахунку дивідендів є чистий прибуток. На загальних зборах акціонерів щорічно приймається рішення про термін виплати та про те, яку частку чистого прибутку направити на дивіденди.

Дивідендна політика в деяких компаніях може виглядати складніше, як наприклад у «Норільського Нікеля», зате розмір дивідендів більш передбачуваний, оскільки передбачено певний алгоритм розрахунку, який використовується рік у рік.

Щоб отримати дивіденди, достатньо володіти акціями лише один день у дату дивідендного відсічення. Після цього можна їх продати. Дивіденд зарахуються на наш рахунок пізніше відповідно до дивідендної політики та часу проведення необхідних операцій нашим брокером. Наприклад, дивіденди можуть бути зараховані через місяць після відсічення.

У США існують компанії, які називаються дивідендами аристократами. Ці компанії мають дуже стійкий бізнес і домагаються постійного зростання прибутку, а також щороку збільшують свої дивіденди протягом не менше 25 років. Якщо компанія хоча б один раз порушить це правило, її виключать зі списку аристократів.

Наприклад, "Сoca-Сola" підвищує свої дивіденди більше 50 років поспіль. Якщо наш брокер надає доступ до Санкт-Петербурзької біржі, ми можемо придбати акції компаній США. Російські компанії поки що не можуть похвалитися такою бездоганною дивідендною історією.

Вартісний заробіток

Для заробітку на зміну ціни акції важливо розуміти, що ціна формується на основі співвідношення попиту та пропозиції. Якщо попит на акцію більший за пропозицію, то ціна зростає і навпаки. Якщо пропозиція більша ніж попит, то ціна падає.

прибутковість вкладень

На рівень попиту та пропозиції активів можуть впливати такі фактори:

– дані фінансових звітів компанії

– Розмір дивідендів на акцію

– новини чутки очікування

– політика у країні

– нові закони, ухвали тощо.

О, бідна Прибутковість…

Також треба мати на увазі, що заробити на зміні ціни акцій можна як у період зростання ціни, так і в момент її падіння.

Розглянемо приклади, припустимо є стабільна компанія ціна однієї її акції 100 🪙. Раніше весь прибуток компанія спрямовувала на розширення та розвиток бізнесу, але на останніх зборах акціонерів була прийнята дивідендна політика, за якої 20% прибутку тепер спрямовується на дивіденди. І за минулий рік дивіденди на одну акцію складають 30, тобто 30% від поточної вартості акції. Якщо ми купимо такі акції на 100 тисяч 🪙, то нам прийдуть дивіденди у розмірі 30 тисяч 🪙.

Чи хотіли б ви мати такі акції? Багато людей хотіли б. Тож їх починають активно купувати. Ціна акції зростає зі 100 🪙 до 470 🪙, 30 🪙 дивідендів на акцію тепер уже 6.38% від поточної ціни. За такої ціни акції, дивіденди на суму акцій в 100000 🪙 складе 6380 🪙, це можна порівняти з середньою прибутковістю по даній галузі.

Отже люди перестають активно купувати ці акції, а ціна перестає так стрімко зростати.

Другий приклад вийшла новина, що компанія може оголосити про банкрутство. На ринку починається паніка, ціна акцій впала зі 100 🪙 до 50, вдвічі. Потім сталося спростування і люди відкупили ці акції, ціна повернулася до колишніх цифр.

Третій приклад, компанія надала план розвитку на п’ять років і інвестори вважали, що, якщо все буде так, як заявляє компанія і прибуток збільшиться на 500%, отже, і дивіденди значно зростуть. На цій новині починається бурхливе зростання ціни акції, відповідно, якщо очікування не виправдаються, то може й значне падіння.

Як бачимо в першому прикладі, зміна дивідендів є цілком об’єктивним поштовхом до зростання цін і два наступні ґрунтуються на очікуваннях та прогнозах. Як правило, ціна акції враховує одразу всі фактори. Передбачити чи спрогнозувати рух ціни акції досить складно, для цього використовуються два види аналізу – фундаментальний і технічний.

Навчання – світло, а не навчання – фінансові втрати

«Століття живи, вік навчайся» – говорить відома приказка. Це цілком справедливо й у інвестування. Адже це заощадить не лише наш час для перебільшення капіталу, а й нерви від переживань через дурні втрати грошей.

Багато брокерів проводять навчання своїх клієнтів. Причому багато хто навчає основ інвестування абсолютно безкоштовно. Навіть фондові біржі проводять онлайн навчання приватних інвесторів. Наприклад, брокер ВТБ https://broker.vtb.ru/school/for-beginners/ або брокер Фінам https://www.finam.ru/education/main/ та інші.

фінансове навчання

Також варто приділяти час самостійному навчанню. І тут перше місце виходять книжки. Представляємо Топ-5 книг з інвестицій:

«Керівництво Багатого Папи з інвестування» – Роберт Кіосакі
«Гроші. Майстер гри» – Тоні Роббінс
"Інвестиційні стратегії 21 століття" – Френк Армстронг
«Повна енциклопедія графічних моделей» – Томас Булковський
«Торгівля опціонами» – Майкл Томсетт

Час та гроші, витрачені на фінансове навчання, з трійцею повернуться та багаторазово окупляться.

Варто пам’ятати, що інвестиції – це, по суті, відстрочена винагорода. Тобто зараз ми відмовляємося від миттєвого бажання, щоб у майбутньому отримати більшу винагороду. Тепер ви знаєте, що таке інвестиції та як на них заробити.

🏁🏁🏁

Джерело запису: finstroll.ru