Синдром самозванця: 5 способів його позбутися
Припустимо, ви закінчили робочий проект. Він зайняв сім робочих днів і витратив мільйон ваших нервових клітин. На результати проекту дивлячись із захопленням, хвалять його виконавця та творця. А ви, творець і виконавець, відчуваєте, що він огидний. І що ви не заслуговуєте на ті похвали, які отримуєте. Поздоровляємо, у вас синдром самозванця.
У цій статті ми розберемо, що це таке, звідки він береться і як його подолати.
Синдром самозванця – це психологічна реакція, яка змушує людину вважати свої досягнення незаслуженими або отриманими виключно завдяки успіху. І людина, схильна до цього синдрому, вважає себе ошуканцем. Нібито він займає не своє місце і заважає професійнішим людям його зайняти.
Від цього синдрому страждає багато хто, навіть знаменитості. Голлівудські актори бояться йти на зйомки, відчуваючи, що не вистачає майстерності. Музиканти спалюють альбоми, бо почули схожі нотки в іншому. І таке трапляється з кожним. Тому що психіка людини влаштована так, щоб їй було важче повірити у свій успіх.
Вчені вивчали це явище і дійшли висновку, що це хвороба. Це лише наша реакція на деякі явища, спричинена сумою факторів: вихованням, сприйнятливістю, рівнем самооцінки.
Але синдром самозванця — це річ, яку можна перемогти. І ось 5 принципів, які допоможуть із ним розібратися.
1 Зрозумійте, що ви стали жертвою синдрому
Як кажуть знавці, перший крок до виправлення це усвідомлення проблеми. Тут важко не погодитись. Варто тільки зрозуміти, що це не ви бездарність, а це ваш мозок намагається таке нав’язати, і життя стає легшим.
Ми не говоримо, що ви повинні вважати себе вінцем творіння і оцінювати роботу адекватно. У неї, напевно, будуть мінуси. Але й про плюси забувати не треба. Головне тут розуміти, що на результат вплинули вміння, навички та особисті якості, а не суцільна удача.
2 Синдром самозванця — проблема добрих людей
І це факт. Реальний самозванець не думатиме про те, чиє місце він займає. Якщо він робить свою роботу огидно, його хвилюватиме лише можливість бути спійманим. Але якщо ви переживаєте якість свого творіння або побоюєтеся, що воно не принесе користі — ви не самозванець.
Подумайте про те, що ваші сумніви викликані невпевненістю у користі, яку ви приносите своєю справою. Або тим, що ви займаєте місце іншого професіонала, у якого нібито більше шансів на більші успіхи. І в цих думках немає нічого страшного. Навіть навпаки. Тому що це характеризує вас як гідну людину. Адже вам не байдуже. І це рідкісний показник у жорстокому світі, який ми вважаємо будинком.
3 Зверніть увагу на користь вашої роботи
Відверніться на секунду від гнітючих думок. Зрозуміло, що синдром самозванця робить все, щоб ви вважали себе нікчемним. Але постарайтеся відкинути ці думки та побачити користь. Може, ви пишете статті та ваші тексти допомогли читачам розібратися у складній темі. Або читач подолав душевну травму через розповідь у вашому блозі.
Варіантів – тисячі. Залишилося тільки побачити ту користь, яку приносить ваша праця. Тому що для хоча б однієї людини він корисний. І якщо ви вплинули на життя людини, не варто вважати роботу марною
4 Не завищуйте очікування
Чим сильнішим ми чогось хочемо, тим менше шансів у нас це отримати. Синдром самозванця вдало використовує це проти нас. І тому радимо уважно стежити за тим, чого ви чекаєте від результатів вашої праці.
Передбачити відгук аудиторії практично неможливо. Те, що подобалося вчора, вже завтра вважатиметься вульгарною гидотою. І тому вкладайте емоції та енергії у роботу над проектом, а не у спроби адаптувати його під очікування людей. У такому разі велика ймовірність, що ні ваші очікування, ні очікування аудиторії не виправдаються.
І це типові умови виникнення синдрому самозванця.
5 Не порівнюйте себе з “успішними" людьми
Коли дивишся на кумирів, серце мимоволі стискається. Виникає лоскоче почуття заздрості. І жалості до себе, зрозуміло. Тоні Роббінс управляється з трьома десятками бізнесів, Стівен Кінг пише три книги на рік. Семен Петрович, ваш сусід знизу, робить на три віджимання більше. Всюди з’являються люди, успіхи яких здаються серйознішими.
Але порівнювати себе з кумирами — свідомо програшна ідея. Вони розпочали раніше, досягали успіхів абсолютно в інших умовах та з іншими ресурсами. Натомість дивіться на своє життя та оцінюйте свої успіхи.
Незабаром ви помітите, що люди оцінюють вашу працю належним чином. І що ніхто не вважає вас самозванцем, бездарем та шахраєм. Тому що ваш небезпечний супротивник сидить у вас у голові. І ім’я йому синдром самозванця.
Сподіваємося, ці пункти допомогли вам розібратися з синдромом, що виник. Але щоб остаточно закріпити успіх радимо прочитати про п’ять принципів Девіда Гоггінса, і тоді ви досягнете потрібного рівня мотивації.