Мотивація – досить невловима субстанція. У деякі дні її надміру, а в інші — критично не вистачає. І тоді зовсім немає бажання працювати, як не намагайся. Наприклад, ти дивишся на екран комп’ютера, намагаючись друкувати, але натомість думаєш про стороннє, не подужавши і рядка. Якою б не була причина, таке трапляється з усіма. Якщо раптово немає сил закінчити нудну рутинну роботу – нічого страшного. Але якщо таке продовжується день у день — це небезпечна ознака.

Чому немає бажання працювати?

Люди мають обмежений самоконтроль. Американський психолог Рой Бомейстер, досліджуючи процеси мотивації, виявив цікаві факти. Наприклад, як і м’язова енергія, самоконтроль людини — це обмежений ресурс, який швидко виснажується. Коли це відбувається, людина починає робити те, що приносить більше задоволення – відкладаючи інше. Це ще відомо під терміном прокрастинація.

По суті прокрастинація — це стратегія уникнення. У прокрастнаторів немає бажання працювати. Вони воліють робити щось приємне замість потрібного. Прокрастинацію так важко перемогти, тому що це не застуда, яка лікується пігулками. Це битва проти біологічних та когнітивних особливостей людської психіки.

Як зрозуміти, що є проблема

Найгірше, коли людина з проблемою, не здогадується, що вона є. Він знаходить їй багато різних пояснень, продовжуючи погіршувати своє становище. Нижче наведено загальні індикатори, які скажуть нам, чому немає бажання працювати — через звичайну лінь чи реальні проблеми з мотивацією:

Уникнення. Нав’язливе бажання уникати місць або ситуацій, які можуть додати зайвої роботи. Канонічний приклад – уникнення дітей, щоб не присвячувати їм час та сили. Навіщо, якщо можна посидіти біля телевізора чи комп’ютера. На роботі це проявляється ігноруванням клієнтів та прагненням як завгодно вбити час до закінчення робочого дня.
Відволікання уваги. Якщо немає бажання працювати, а за будь-якої спроби почати, ми майже автоматично переключаємося на інше завдання (наприклад, серфінг у мережі, читання блогів або статей, плани на вечір, спілкування з близькими людьми), значить, у нас проблеми.
Тривіалізація. Ми переконуємо себе (або принаймні намагаємося), що намічене завдання не таке важливе. Наприклад, «Я відкладаю прибирання, тому що кімната не така вже й брудна» або «Не засиджуватимусь сьогодні. Зроблю це завтра зі свіжими силами.
Порівняння. Ми порівнюємо нашу ситуацію із ще гіршими. Наприклад, «Так, у мене з паперами повний завал. Нічого страшного — деякі у відділі взагалі ще навіть не приступали до звіту».
Гумор. Жартувати про свої «успіхи», висміюючи зусилля інших людей для досягнення цілей. Наприклад, «Дивись, як Колян запарився на новій посаді. Постарів уже років на 10. А я ж казав, що йому не потрібне це підвищення»).
Перекладання провини. Типовий аргумент — мої невдачі пов’язані із зовнішніми обставинами, що не залежать від мене.
Вічний дедлайн. Все починається з аргументації в дусі: «Не починатиму зараз, я продуктивніше працюю ввечері» або «Ні, почну після вихідних. Неважливо, що справ безліч — треба відтягнутися як слід перед робочими буднями».

Не всі ознаки однозначно свідчать про проблему. Наприклад, під бажанням жартувати над колегами часто ховається звичайна заздрість. Але якщо відразу кілька ознак зі списку спостерігаються постійно – це вже не лінь, а початок прокрастинації. З цим потрібно свідомо боротися, щоб уникнути серйозних проблем із мотивацією згодом.

Негативні тригери – корінь проблеми

Перший крок – знайти причину проблеми. Для цього потрібно дізнатися свій тип внутрішнього прокрастинатора:

Перфекціоніст

Бути ідеальним – це найвища мета, якої хоче досягти перфекціоніст. Але найчастіше йде до того, що він взагалі нічим не займається, боячись неідеального результату. Тому перфекціоніст часто не в змозі виконати завдання, постійно вибираючи ідеальний час або спосіб. Замість звичайної рутини зробив-здав-забув, життя перфекціоніста – нескінченний цикл доповнень, переробок та пошуків ідеальних можливостей.

Страус

Вважає за краще залишатися в напівдрімо. Або, як кажуть у народі, робити все «на пофіг». Йому не потрібно напружуватися по-справжньому, адже це змушує мати справу з негативом чи стресом. Краще синиця в руках, ніж журавель у небі — їхній девіз. Тому страус із радістю задовольняється крихтами, аби не взяти більше роботи чи відповідальності. Усі плани — лише мрії, які, швидше за все, ними залишаться.

Саботаж

Саботажник готовий свідомо трудитись гірше або простіше кажучи халтурити, щоб йому рідко доручали складні трудомісткі та відповідальні завдання. Його девіз — «що менше робиш, то менше напортачиш». Насправді саботажником рухає страх робити помилки і отримувати за це критику. Їхній спосіб уникнути невдач — взагалі нічого не робити.

курка

Курчата не розставляють пріоритети. Вони віддають перевагу простому і зручному важливому і корисному. Курча охоче «клювати» зернятка у вигляді великої кількості легких рутинних завдань, імітуючи бурхливу діяльність.

Щоб одужати, знайдіть свій тригер і починайте його позбуватися.

Як змусити себе працювати – 7 кроків до продуктивності

Проблема серйозна, але в наших силах її усунути. Коли негативні тригери, які впливають на нас, знайдено, потрібно нейтралізувати їхню дію. Щоб зробити це, виконайте наведені нижче кроки. Вони допоможуть не лише повернутися до колії, а й оптимізувати робочий процес, досягнувши оптимального співвідношення 80% результату на 20% зусиль, згідно із Законом Парето.

1 Пошук цілей

Визначте, яку роботу зробити і які саме кроки потрібно зробити, щоб надалі оцінювати свої дії з точки зору «продуктивно/контрпродуктивно».

Якщо поточна дія сприяє досягненню мети, це продуктивно. Якщо ні – контрпродуктивно. Такі дії слід свідомо відсікати.

2 РОЗСТАНОВКА ПРІОРИТЕТІВ

Пам’ятаємо, що говорив професор Бомейстер: воля — обмежений ресурс. Тому спочатку потрібно виконати складні завдання, які вимагають більше зусиль та концентрації. Жодних відмовок у дусі: «Я сова, я ввечері краще працюю» або «спочатку швидко розберуся з дрібницею, відпочину, а потім займуся справжніми справами».

Виконання безлічі простих завдань на початку дня дає хибне відчуття продуктивності. Використовуйте повний вольовий заряд, щоб робити складну роботу, інакше потім може вистачити мотивації.

3 Ведення списку справ

Вести щоденник – це не тільки модно, а й психологічно корисно для нашої здатності досягати мети. Принаймні психологи рекомендують складати список справ на день (з огляду на все, що нам так не подобається). Роблячи завдання наочними, ми швидше звикаємо до необхідності їх виконати. Якщо тримати перелік «в голові», хитрий мозок завжди буде припудрювати його різними відмовками, відсуваючи справи в довгий ящик.

4 Створення графіка із зазначенням термінів

Ефективна модифікація щоденника — не лише оформити список завдань, а й зазначити кожний термін виконання. Якщо немає графіка, з’являється спокуса тягнути якнайдовше. В результаті справи навалюються горою і ми не впораємося.

Створивши докладний графік із таймінгами завдань, ми позбавляємось проблеми. Графік тримає нас у тонусі та змушує стежити за часом.

5 Дроблення об’ємних задач на невеликі завдання

Якщо робота здається надто величезною та непосильною — це змушує нас падати духом. Ми демотивовані та не хочемо працювати. Єдиний вихід – розбити великі завдання на дрібні та перетворити їх на щотижневі або щоденні цілі. Як то кажуть, «тише їдеш — далі будеш». Озброїться слоганом Nike і зробіть це.

6 Заохочення

Заохочення – важливий мотиватор. Заохочуючи себе за успішне проходження графіку завдань, ми перетворюємо ефективність на звичку. Приємні емоції від винагороди спонукають працювати ще продуктивніше та встигати більше. Як саме заохочувати себе? Найкраще спочатку обмежити себе в чомусь, а потім перетворити це на «пряник». Наприклад, цигарки, кава, хвилини в соціальних мережах або годинник, проведений за приставкою». Надалі можна вигадувати більш глобальні заохочення.

7 Правильний відпочинок

Людський мозок не призначений для тривалої безперервної роботи над одним і тим самим завданням. Це стомлює і змушує нас "гальмувати". Перерви всього в 5 хвилин кожні півгодини достатньо, щоб тримати розум у тонусі та позбутися втоми.

Нелегко відстежувати щохвилини. Але ніхто не каже, що у 21 столітті треба документувати все на папері. Корисно використовувати розширені планувальники завдань у мобільних гаджетах, щоб створити графік роботи та відпочинку. Найсучасніші програми можуть навіть допомогти правильно розподілити час.

Підсумуємо

Якщо не хочеться працювати — це не стільки ефект лінощів, скільки недолік дисципліни та підсвідома спроба уникнути того, що ми вважаємо нудьгою. Більшість із нас здатна дати собі звіт, які речі потрібно зробити зараз, а які відкласти на потім, щоби все встигнути і отримати результат. Проблема виникає у той момент, коли ми втрачаємо контроль над своєю поведінкою не можемо повернутися до виконання поставлених цілей.

Тому перше завдання – знайти головний негативний тригер. Друга – відновити контроль. Третя – грамотно розставити пріоритети. Четверта — розбити основну роботу на кілька підходів, щоби навіть нашої низької мотивації вистачило для їх виконання. П’ята — знайти нові стимули та зробити успішне виконання роботи звичкою. Ну і звичайно ж, не забуваймо правильно відпочивати. Чим більше у нас фізичних сил, тим легше рухатись далі.

Джерело запису: kakzarabotat.net