Навіщо потрібні гроші: історія, міфи, реальність
Розвиток торгових відносин спричинило виникнення грошей як універсального засобу обміну. Поступово їх роль суспільстві розширювалася, змінювалася цінність, з’являлися нові функції. І наче це просто купюри, які не мають реальної вартості, але економіка без них сьогодні неможлива. Познайомимося з еволюцією грошей у світі.
Коротка історія грошей
Спочатку були поширені бартерні відносини. Згодом це стало створювати певні незручності, тому що не завжди обмін був рівнозначним. Так з’явилися перші металеві гроші, що мали конкретне товарне значення. То були карбовані монети, вартість яких визначалася цінністю матеріалу виготовлення. Їхнє активне використання почалося у VII столітті до нашої ери.
Гроші дали початок новій характеристиці товару – вартості. Вона виражала корисність речі, визнану суспільством. Ціни залишалися досить стабільними, якщо не було гострої потреби або екзотики. Але зустрічалися й ситуації, коли вартість змінювалась через знецінення металів. Так було, наприклад, під час завоювання Америки Великою Британією та Іспанією: золота стало набагато більше, а обсяг виробленої продукції при цьому не змінився.
Ера товарних грошей закінчилася разом з емісією паперових купюр, які мали реального забезпечення. Вся цінність зводилася до рівня довіри емітента. Масове поширення почалося з другої половини XVII століття Швеції. Поступово дедалі більше країн опановували випуск банкнот. Простота друку неодноразово призводила до обвалу вартості, адже виробництво натуральних матеріальних цінностей вимагало значно більших зусиль. Загальну тенденцію посилювало і зростання кредитних коштів, представляючи гроші якоюсь абстракцією.
Еволюція функції грошей
Заміна бартерних відносин на товарно-грошові визначила основну функцію коштів – універсальний засіб обміну. Але сама поява грошей створила ще одну, не настільки очевидну, можливість заощадження і накопичення.
Гроші розділили операцію обміну на два акти – купівлю та продаж. Раніше бартер закривав потребу заміни одного товару на інший на один етап. Тепер різниця між купівлею-продажем ставала істотнішою. Кошти якийсь час затримувалися у власника, створюючи накопичення. З’явилася можливість зберегти їх у майбутні періоди, цим формуючи багатства, які можна використовуватиме потенційних витрат у відкладеному часовому періоді. Тобто гроші дозволили подбати про себе наперед.
Виходить, поява грошей, з одного боку, спростило отримання необхідного товару. А з іншого — створило нерозуміння чіткої потреби в їх кількості та невірне уявлення про справжніх «власників світу».
Гроші та власність: два головні міфи
Є дві основні думки, які насправді мало відповідають реальності. Це:
- фінансове рабство населення у банків через кредити;
- безконтрольна емісія грошей за бажанням центральних банків.
Щоб розібратися в їхній хибності, почнемо з азів. Здобуття будь-якої власності можливе лише в одному випадку — внаслідок трудової діяльності. Купівля, успадкування, завоювання — це було б неможливо без початкового етапу, створення реального продукту.
Нарощувати обсяги власності можна за умови, що різниця у доходах та витратах, прибутку, позитивна. Але потенціал у всіх різний. Тому на практиці складається цікава ситуація — закон Парето діє: 80% активів знаходиться в розпорядженні 20% населення. Прекрасна нагода для теорії протистояння бідних і багатих. Однак важливий не стільки обсяг накопичень, скільки вміння їх створювати за будь-яких умов. Так, скромно живе за коштами виявиться багатшим того, хто має кредитну нерухомість.
Бажання зберегти та примножити особисті кошти виглядає логічним. Основний інструмент – тимчасова передача власності в чуже користування за певну обумовлену оплату. Наявні активи починають працювати, збільшуючи добробут свого власника. Звичайно, без оцінки можливостей тих, хто бере гроші в борг, не обійтися.
Зі зростанням попиту на подібні послуги виник бізнес, який став посередником у передачі власності, забезпечивши ефективне управління капіталом. Таким посередником стали банки. У них є всі ресурси для оцінки потенційного кредитопозичальника: профільні фахівці, налагоджені процеси та право на отримання власності у разі невиконання умов повернення позики. Саме це породжує міф, що контроль над усім майном належить банкам.
Однак у банківських грошей теж є власники – люди, які поклали свої заощадження на депозитний рахунок. Саме вони – кінцеві кредитори позичальників. Відстежити ситуацію легко за допомогою балансової звітності, за якою загальний прибуток власників банку помітно поступається виплатами за вкладами.
Партнерство кредитора і позичальника – це умови, за яких частка прибутку йде на рахунок оплати за надані кошти. Форма участі у прибутку та основа конкуренції – ставка за кредитом. Ризик є в обох боків. Але компанія має вибір — оформити позику або випустити акції. Приватна особа займає гроші для придбання цінностей, на які вона фактично не запрацювала. І тут теж платою за таку нагоду стає відсоток.
Міркування про основи кредитування дозволяють зрозуміти, що вся власність світу належить аж ніяк не банкам. Нею володіють особи, чий баланс доходів та витрат залишається позитивним. А джерелом доходу може бути як людська праця, так і робота накопичених коштів.
Тепер поговоримо про другий міф — безконтрольну емісію грошей. Хтось приносить гроші в банк, хтось бере там кредит. Але його сума буде меншою за вклад через часткове резервування. Обсяг резерву визначає державний центральний банк.
Передача грошей від однієї особи до іншої зветься грошового мультиплікатора. Чим він вищий, тим більше разів кошти передавалися «з рук у руки». Це спричиняє збільшення грошової маси і частково характеризує рівень довіри у ситуації, що склалася. Оскільки основним посередником у перерозподілі грошей є банк, часткове резервування впливає значення кредитного мультиплікатора.
У кризу довіра до економіки падає, кредитори намагаються повернути гроші. Це призводить до зниження грошової маси, вартість активів падає, зростають прострочення за борговими платежами, зменшується дохід населення. У такій ситуації центробанк може провести прямий чи непрямий випуск грошей. Перший – це викуп у банків безповоротних боргів. Другий – зниження ставки рефінансування. Обидва варіанти збережуть обсяг грошей, але призведуть до інфляції. Важливе завдання — знайти баланс між зростанням цін у майбутньому та соціальними проблемами у сьогоденні.
Друкувати гроші просто так не має жодного сенсу — історія неодноразово доводила це. Втім, обидва міфи можна наочно розглянути з прикладу США. Розвинена економіка Сполучених Штатів зробила долар універсальною валютою, і тепер ФРС країни постає перед непростим завданням: знайти золоту середину між кількістю грошей, що випускаються, і надійністю долара. Адже безконтрольний друк банкнот суттєво послаблює світову валюту.
Інший міф також добре видно на американському прикладі. На початок 2019 року зовнішній держборг США становив майже 22 трильйони доларів. Наприклад, Китай входить до основних кредиторів Штатів, але чомусь контролю над їх власністю немає. Та й підтримка долара важлива задля збереження цінності боргу. Виходить, що невиплата боргу не спричиняє суттєвих наслідків і втрат, — позичальник безпосередньо не впливає на стан кредитора.
Сутність та функції грошей коротко
Гроші – універсальний засіб обміну, який визначає вартість будь-якого товару чи послуги. Вони дають можливість купувати та продавати продукцію, накопичувати та примножувати багатство. Грошова маса створюється на момент видачі позики, де кредитором які завжди виступає банк. Зниження ризиків банківської системи застосовується часткове резервування, яке визначає центральний банк країни. Він також відповідає за обсяг грошей, забезпечуючи високий рівень довіри в економіці та стимулюючи підвищення якості життя.
Твереза оцінка економічної ситуації та розуміння того, що відбувається в ній, — запорука добробуту людини. Як із користю для фінансів вийти з будь-якої ситуації, читайте у «Відкритому журналі». Ми завжди раді допомогти!