Як з’явилися гроші?
Гроші – кров держави, говорив англійський філософ Томас Гоббс, без них економічних відносин немає. Гроші – об’єкт вивчення багатьох гуманітарних дисциплін, таких як економіка, історія, соціологія. Кожна їх розглядає цей феномен зі свого ракурсу.
До виникнення універсальної розмінної одиниці існував бартер – обмін предметами: те, що в людини в даний момент є, на те, що він хотів би отримати. Але суспільство неухильно розвивалося та ускладнювалося. Встановлювалися зв’язки спочатку між племенами, потім між державами, між регіонами, що розташовані далеко від друга. Натуральне господарство вже не відповідало вимогам часу та розвитку економіки. Зрештою, причому у різних куточках планети, назріла потреба у певній уніфікованій одиниці обміну. Деякий час такою річчю були худоба та зерно – те, що необхідно всім. Але це не найзручніший захід. Через деякий час вона перестала використовуватись. Щоправда, заради істини, в окремих африканських племенах ця валюта досі в ходу.
Протягом століть роль грошей могли виконувати різні предмети, що мали для народу певну цінність, наприклад: бронзові та залізні прути (грецька Спарта), раковини каурі (Китай, Африка), каміння з отворами (Нова Зеландія), шкірки хутрових звірків (Древня Русь) і т. д. Шматки металів – це був найпоширеніший матеріал виготовлення первинного розмінного матеріалу. Перші гроші робилися із міді, бронзи, заліза, срібла. Вперше стали використовувати для цього золото в Ассирії (держава в Межиріччя).
Рано чи пізно всі повинні були дійти певного єдиного стандарту – розміру, ваги та якості, бо дуже клопітко щоразу перед угодою зважувати зливки, визначати їхню ціну. Так виникли і знайшли своє застосування у всьому світі монети. Вивченням історії карбування займається специфічна дисципліна – нумізматика.
Є кілька центрів, звідки монети як загальний захід, стали поширюватися. Один із таких – Лідія (держава, що знаходиться на території Малої Азії, в сучасній Туреччині). Трактат "Історія" грецького вченого Геродота є письмовим джерелом, що підтверджує, що перші монети пов’язані з цією малоазійською державою. З ним згодні й археологи, які ведуть розкопки у цьому регіоні. Всі вони пов’язують це грошове нововведення з правлінням царя Ардіса, який був при владі в Лідії у VII столітті до н. Вже за кілька поколінь після Ардіса царював останній із роду Мермнадів – цар Крез. Його ім’я стало символом багатства та розкоші, увійшло у приказку: «Багат як Крез». Він перший встановив якість металу (98% золота), необхідного виготовлення монет. До нього монети виготовляли з електруму – сплаву золота та срібла.
Монета Креза
Монета Креза
Незабаром монети стали широко використовувати у Греції, де їх робили переважно зі срібла, оскільки покладів золота у цьому регіоні практично немає. Як і міра ваги, монета називалася драхма (важила вона 4,4 г) і спочатку коштувала дуже дорого: одну драхму можна було купити барана, за 5 – бика. Але згодом драхма подешевшала: карбувати монети виявилося простіше, ніж вирощувати бугаїв, тому вже через півтораста років бик коштував 50 драхм. Драхми були маленькі, як описують джерела, їх часто носили за щокою у роті.
Інфляція призвела до того, що з’явилися монети у 4 драхми – тетрадрахми, на яких стали зображати тварин. Залежно від полісу там могли бути викарбувані тюлень чи сова, чи черепаха – кожна держава відливала свої місцеві символи. А коли гроші ще подешевшали і укрупнилися, їхня поверхня часто представляла карбований малюнок якоїсь міфологічної сцени. У IV столітті до н. греки стали застосовувати двосторонню карбування, у монети з’явився, таким чином, аверс та реверс. Замість територіальних символів стали зображати профілі державних діячів.
Монетні двори, що випускають гроші централізовано, карбували на замовлення правителя чи держави, були також приватні двори. Перший такий монетний двір з’явився у Стародавньому Римі.
Другий ареал виникнення монет – це Китай. Там перші гроші з бронзи та міді стали відливати у V столітті до н.е. Вони були різні за формою: як мотик, ножів, лопат, музичних інструментів.
Приблизно III столітті до н.е. з’являються круглі монети із квадратним отвором посередині. Отвір мав практичну користь: монети можна було нанизати на мотузку та носити із собою, не ризикуючи втратити. Був і символічний сенс: коло представляв небесну силу Ян, яка була пов’язана із земною енергією Інь, вона відображалася у чотирикутній формі отвору. Такі монетки досі є талісманами, які вважають, що притягують багатство. Вони популярні в Китаї та у всіх численних шанувальників навчання феншуй у світі. На такий зразок їх відливали до початку ХХ століття. Ці гроші з Китаю прийшли до сусідніх держав.
Зрештою, третій незалежний центр виникнення карбованих грошей – це Стародавня Індія. Сформувався він приблизно в такий самий час, а може й раніше. Археологічні знахідки скарбів перших індійських монет відносяться до VI-V ст. до н.е. Перші монети були зі срібла, найчастіше, при їх виготовленні не дотримувалися певного зовнішнього вигляду: могли бути круглі чи овальні, чи прямокутні, чи неправильної форми. Спочатку монети були позбавлені будь-якого зображення. Пізніше на них з’явилися малюнки та візерунки.
У багатьох державах були безмонетні періоди історії, коли з різних причин припинялася видобуток металу чи він не надходив з-за кордону. Наприклад, на Русі чи Англії в середні віки. Тоді країна знову поверталася до обміну.
Що ж до паперових грошей, то першість у нововведенні належить теж Китаю, де з допомогою паперових символів почали розраховуватися у VIII столітті. Причиною цього часто називають незручність у використанні металевих грошей. Економіка швидко розвивалася, іноді задля забезпечення будь-якої угоди монети доводилося перевозити возами. У Китаї цю проблему вирішили за допомогою паперу. У Європі паперові гроші знайшли своє застосування лише у XVII столітті.
Перші паперові гроші Китаю
Спочатку паперові гроші були забезпечені дорогоцінними металами, про що був відповідний напис на банкнотах. Тобто справжні гроші з реальною вартістю клали до банку, натомість отримували розписку, про те, скільки їх там у людини зберігається. Цією квитанцією можна було сплатити угоду. Цей процес визначив назву паперових грошей – банкнота від англійського "bank note" – запис у банку. Ще на початку ХХ століття будь-які банкноти могли бути за бажанням переведені в золото. Але вже у другій половині сучасності валюти перестали забезпечуватися дорогоцінними металами, вони стали фіатними – гарантованими державою за умов довіри.
Сьогодні все частіше користуються безготівковим розрахунком. У лексиконі з’явилися терміни як електронні гроші, віртуальна валюта, криптовалюта. Можливо, недалеко той час, коли реальні металеві чи паперові гроші будуть цікаві виключно історикам та колекціонерам.