Гроші. Видираємо бороду Марксу.
Кожен з нас відчуває вплив грошей не тільки в індивідуальному порядку, а й у навколишньому житті в найширшому аспекті.
Чи є такий час, коли людина не думає про гроші? Про них написано чимало книг, створено різні теорії. Гроші — це людський винахід і, мабуть, єдиний, який став йому непідконтрольним.
Усі (або майже всі) країни мають державний борг — тобто мають гроші. Маса різних внутрішньодержавних суб’єктів, аж до громадян, теж мають гроші. Економічна світова криза впирається у гроші.
Це означає, що гроші ми знаємо не все. Але гроші — це винахід людини, а отже, підвладні їй, як і будь-який інший винахід. Все що пов’язане з грошовим обігом можна у вигляді математичної моделі, і її основі побачити і прийняти правильні рішення. Однак цим не займаються ні на світовому (міжнародному), ні на державних рівнях. Про це ми поговоримо пізніше.
А зараз подивимося на сучасні визначення.
Визначення та функції грошей
Гроші — загальний еквівалент, що є мірою вартості будь-яких товарів та послуг, здатний безпосередньо на них обмінюватися. За формою гроші можуть бути особливим товаром, цінним папером, знаком вартості, різними благами чи цінностями, записами по рахунках.
Гроші – це універсальний еквівалент вартості всіх товарів, засіб оплати товарів та послуг та засіб збереження вартості.
… гроші – це те, що вони роблять. Все, що виконує функції грошей, є гроші. Гроші – це універсальний товар, що обмінюється на будь-які товари та послуги, що продаються і придатний для розрахунків і платежів.
Свою незгоду з усіма висловлюють Д.Г. Єгоров, доктор філософських наук, А.В. Єгорова, кандидат економічних наук:
Гроші – легітимний знак міри вартості.
У своїй роботі, для порівняння, вони наводять багато різних визначень грошей. Рекомендую подивитися – це дуже цікаво.
Сучасні підручники та наука у грошовому питанні продовжують спиратися на Маркса і виходять з його визначення:
Товар, який функціонує як міра вартості, а тому також, безпосередньо або через своїх заступників, і як засіб обігу є гроші.
Маркс визначив основні та інші функції грошей:
міра вартості;
засіб обігу;
засіб платежу;
засіб накопичення;
світові гроші;
засіб формування скарбів (належить до інших функцій).
В основі "Капіталу" Маркса лежить неіснуюче поняття – вартість
У міру переосмислення економічної теорії, у деякій частині вчених та дослідників виникли питання до теорії Маркса. Так кандидат технічних наук Виставкин О.Л. у своїй роботі «Визначення функцій грошей у «Капіталі» Карла Маркса» робить висновок:
…поняття «вартість» Маркс не визначив, отже введення їх у текст «Капіталу» неправомірно. Поняття «вартість» є штучно вигаданим і не має відмінностей від загальновживаного побутового поняття «цінність», тобто не більше, ніж його літературним синонімом.
…
Таким чином, на підставі всієї побудови «Капіталу» Карла Маркса лежить неіснуюче поняття (вартість) та імітація спроби показати спосіб його виміру.
Далі к.т.н. Виставкин А.Л. досліджує функції грошей, виведених Марксом і дійшов наступних висновків.
…перша з п’яти функцій грошей, названих Марксом — міра цін — не має. Такої функції гроші немає. Але і як міра цін FIATні гроші дають «постійні збої в роботі».
Несподіваний та цікавий висновок робить Виставкин А.Л про функцію грошей — засіб утворення скарбів:
функція утворення скарбів у грошей є, але оскільки і під час написання «Капіталу», і тепер гроші були FIATними, то скарби утворювали та утворюють тепер дії груп людей, які здійснюють силові зрештою дії з власноручного виготовлення грошей та примусу інших користуватися саме виготовленими ними грошима та платити за їх використання. Силові дії можуть маскуватися більш менш витонченими процедурами або замінюватися загрозами. Золото у зливках також є власністю цих груп, як і багато інших об’єктів власності.
Функції грошей, явно не оголошені Марксом
Крім функцій грошей, оприлюднених Марксом Виставін А.Л. знаходить у «Капіталі» ще три, не оголошені явно. Він пише:
1 «В описі функції «засіб платежу» Маркс робить таке застереження: «У розглянутій нами безпосередній формі товарного звернення та сама величина вартості завжди була подвійно: як товару одному полюсі, як грошей протилежному полюсі».
Це подвоєння і є перша із зазначених, але не оголошених явно, функцій грошей у станово розділеному суспільстві, про яку мріяли панове грошового обігу та їхній ідеолог Маркс. Наявність «на протилежному полюсі» процесу купівлі грошей, які можна виготовляти з нічого, але за них можна придбати все – це мета грошового панування, з якої випливає функція грошей з погляду панів грошового обігу».
2 Друга зазначена Марксом, але не оголошена явно функція грошей – функція опосередкування та матеріального підтвердження договірних зобов’язань.
Однак, з тексту Маркса незаперечно випливає, що одна із «сторін договірного процесу» між працею та капіталом перебуває в рабській залежності від капіталу, висловлюючись сучасною юридичною мовою, недієздатною.
Таким чином, функція опосередкування та матеріального підтвердження договірних зобов’язань при капіталізмі передбачає укладання навмисно нерівного договору, коли:
– одна із сторін договору пропонує на продаж свою робочу силу, під дією насильства «ринку», цілеспрямовано створеного для цього насильства;
– одна із сторін договору пропонує цілеспрямовано створеному для економічного насильства ринку товар, обтяжений свідомо великими рентами.
3 Третя функція грошей, зазначена Марксом, але не оголошена явно і не включена до його загального списку, це передача громадської сили приватній особі. Тут Маркс говорить про можливість відлучення продуктивних сил суспільства на користь частої особи за допомогою грошей.
Одужання від марксизму
Треба розуміти, що теорія К. Маркса була нав’язана світу як віровчення, що має провокаційно-імітаційний характер. З марксизму неможливо отримати будь-які реальні знання. Теорія Маркса метрологічно неспроможна і застосовна практично.
Марксизм у світле майбутнє людство не веде. Мета марксизму — стравлювання людей (попередньо обізвавши їх класами і тим самим розділивши), нібито з метою побудови соціалізму-комунізму, а насправді з метою дискредитації комунізму, обмеження науково-технічного прогресу, зниження споживання. А найголовніше, з метою приховати справжні механізми гноблення і тих, й інших і зберегти натовп-елітаризм.