Говард Шульц інвестував у Starbucks частку свого серця
Ви знаєте історію про те, як молодий підприємець Говард Шульц перетворив "брудну воду" на "напій богів"? Найкраща інвестиція у ваш бізнес – це частка серця. Не в медичному розумінні, звісно.
Донорство органів – це інша історія. Історія успіху мережі кав’ярень Starbucks Corporation – це про бізнес на основі кохання та відданості. Думаєте, так не буває? А колись пробували зловити суть свого заняття? Не вловити, а саме – зловити. Ви можете поїхати за відповідями до Італії, як це зробив Говард. Або дізнатися, як це робиться з перших вуст – зараз.
Говард Шульц від першої особи
Говард Шульц уже давно розповідав нам історію свого бізнесу, а ми мовчали. І навіть італійську мову не позначали у дужках поточними перекладами. Ми знайшли “лампове" відео про “Людина за Starbucks показує, як вона змінила світ”. Воно йде всього 5 хвилин та 11 секунд.
Я, як голова ради директорів Starbucks Corporation, знайшов ключ до успіху в найнесподіванішій для мене схованці. Країна світла та кави підкорила мене та відкрила таємницю малого бізнесу. Її з покоління до покоління передають один одному її мешканці. Дякую Італії за те, що мій бізнес тепер має і душу, і серце. І вони мають неповторний і відомий аромат кави.
Говард Шульц розповідає про Італію
“Якби всі засідання можна було починати з чашки кави, Говард Шульц приходив би з кавовим ароматом, розлитим у повітрі. Але це вже аромамаркетинг. А голова ради директорів часто виступає у ролі тамади-модератора на засіданнях. Хоч би як це звучало, але насправді – це велика відповідальність. Я зберігач часу засідань ради директорів у Starbucks Corporation. Тому що суворо стежу за рамками регламенту. Перед засіданнями готую “правильні питання”. А у процесі бесіди – намагаюся плавно згладжувати кути дискусій. Після обговорення основних питань ми голосуємо і я підбиваю підсумки.”
Говард Шульц вміє не просто підтримувати життя у своїй компанії. Він успішно просуває ідею того, що основний інгредієнт успішного бізнесу – душа та серце самої компанії. Це не те саме, як коли ви розмовляєте зі своїм автомобілем під час довгої дороги. Або колись ніхто не бачить. Але давайте дозволимо Говарду розповісти свою історію самому.
– Еспресо! Капучино! Макіато?
– Макіато, будь ласка.
– Ідеально! чашка..Доброго ранку…
“Якщо вам доводилося колись зустрічати ранок в Італії, ви мене зрозумієте. Ця пісня. Хоча… мелодія італійського ранку більше нагадує симфонію. У ній почуєш і кавовий аромат, і світло сонця просочиться звуковими хвилями. Місто завжди звучить. Якщо ви художник, то знаєте не з чуток, що в Італію варто поїхати хоча б заради того, щоб навчитися бачити світло. І, звичайно, дихати. Але не лише легені, грудна клітка та живіт – беруть участь. І не тільки ніс здатний „приймати сигнал” від струн душі міста. Дихати в Італії – очима. Вухами. Всі почуття, нерви та душа – спільно живуть.
Життя місця відчувається, коли все, що складає вас, дихає. У художників дихають кисті та глибше стають кольори фарб. Світло проникає всюди”.
Говард Шульц зустрічає справжнього італійця
– Макіато, так, сер?
“Бармен у кафе – справжній італієць. Це відчувається навіть на відстані. Коли він ще стоїть біля столика на іншому кінці зали та приймає замовлення у відвідувачів. Чую в його голосі магію. Ні. Це не фокуси. Ви думаєте, він пройшов через увесь зал до мене, коли звільнився? Ні. Він з’явився. М’яко та плавно. Я не побачив його – світло заливало літню веранду кафе.
Але я почув його. Спочатку щільність густого туману крізь промені світла. А потім ще один звук, який в Америці помилково сприймають як запах. Звук кави.
– Bello macchiato! Bello macchiato!
“Магія пронизує все у цій людині. Це справжній італієць. Чарівний та витончений. Він жонглює променями світла та звуками кавових зерен, як фокусник. Загадковий бармен зробив кілька впевнених рухів, і я раптом зрозумів: щойно переді мною на столику матеріалізувалась душа цього ранку. У високій скляній посудині. Дивлюся, як світло грає, пускає сонячних мікрозайчиків по склу.. вази? Чи це витончена чашка? Гарний посуд, а всередині – гаряче життя кави.
Любуюся кольором темної обсмаженої кави. Пульсує всередині чашки це як серце! А душа, вона огортає серце туманом. Молочно-бежевий, він пронизаний ранковим промінням. Сонячне світло дарує фарби та аромат розливається музикою. Наповнює життям…
..хлопець, що ти приніс? Я замовляв каву, а це — шматочок живої музики, гра світла, кольору та смаку. Та це життя! Це не напій із кавових зерен! Сам подивись! Я тицяю пальцем у пульсуюче в тумані кавове серце, дивись! Mille grazie!
Перший ковток розтікається по ротовій порожнині — мить. Але яскраве та розтягнене в часі молочним туманом. Пам’ять не стирає такі моменти.
Шум кавомашини, густий гуркіт молока, що переливається з сотейника в молочник. Гул вулиці та голоси відвідувачів кафе – м’які інтонації, полуденні тони – Італія.
Говард Шульц привозить у Сіетл щось цінне.
«Сіетл. Моє місто. Тут живу. У штаті Вашингтон. Ранок удома — це вже пісня. Але моє соло не завжди співзвучне місту. Вранці я тягучий — як блюз… але американський ранок — це швидкість, шалений ритм. Перші миті дня в Сіетлі сповнені енергії. Місто вимагає розплющити очі та діяти. Відразу. Начебто сну не існує. Моє блюзове соло підлаштовується під мелодію міста, закручує свінгом і ось ранковий формат штату Вашингтон звучить зі мною в унісон. Ми одне. І є лише цей ранок. Лише ця пісня.
Італія. Кафе. Ритм світла та звук кавових зерен. Сон? Начебто так і є. Адже було зовсім недавно … як швидко я прискорив темп! Італія дозволяла мені відчувати ритм свого життя. Поспішати було нікуди. Світло. Музика. Мова бармена і гостей кав’ярні в ритмічному гулі — все це я чув у тій божественній каві. І я запам’ятав цю божественну кавову мелодію.
Aqua Sporka, – сказав мені той бармен, дізнавшись, що я скоро повертаюся до Америки. – Брудна вода. – так він назвав коричневу рідину, що зазвичай видають у Сіетлі під виглядом кави.
Aqua Sporka. Образа. Особиста образа сконцентрувалася у стійкому італійському вираженні. Я в цьому бізнесі варюся – продаю в маленькій мережі кав’ярень улюблений напій. Але чи є у цьому напої життя? Спіймати. Зрозуміти… суть вислизає і я заплющуюсь…
Говард Шульц: зловити суть
Спалахнуло ранкове сонце. Знову! Живе серце… маааленьке, як кавове зернятко і такого ж кольору в руках у чарівного бармена. Відкрита долоня. Лінії на руці пронизують зернятко-серце, пропадають у його серцевині. А лінії на долоні раптом ведуть таємними стежками до суті. Вона звучить кавовим ароматом.
"Aqua Sporka" Голос бармена зі спогаду хоч і м’який – різко вириває із контексту Італії. Я знову в Сіетлі, і я дуже запізнююся!.. Котра година? Ось це замріявся… Go! Go! Go!
Але я встиг. Таємні стежки на долоні провели мене до суті кавового напою. «Брудна вода» у минулому. Я знайшов спосіб фільтрувати зерна музичних ароматів ранку.
Не соромтеся ніколи, якщо ваша мрія знаходить серце. Жива мрія здатна змінювати світ. Хоча б навіть світ кавового бізнесу. Мої мрії тепер реальність.
Суть того ранку, маааленький шматочок, який я привіз із Італії у складках пам’яті, я розтиражував у 15 000 шматочків. Кожен – це душа з ароматом кавової мелодії. У серці кожної з 15 000 кав’ярень Starbucks розшаровується туман над свіжоприготовленою кавою.
Мене часто запитують про секрет успіху у цьому бізнесі. Звичайно, я ніколи не згадую «брудну воду». Навіщо згадувати коричневу бурду, якщо рецепт справжньої кави завжди під рукою? Я завжди поділяюся їм. Кому потрібні поради з бізнесу, якщо є простий рецепт справжньої кави?
Тим більше, кажуть… знаєте… у бізнесу немає готових рішень.
Поки хтось намагається словами зрозуміти чи ні щось готове, ви завжди можете приготувати каву.
Це просто: Для приготування напою знадобиться ваша чашка, і ваше серце. Щоб напій звучав запашною мелодією – влийте у чашку своє серце. Це просто. І це все.
Bella maggie.