Як навчитися говорити ні
Чуйні люди подобаються всім. Справді, зручно мати у своєму оточенні людину, яка завжди прийде на допомогу та виконає будь-яке прохання. Але як він почувається при цьому? Чи чинить він так щиро чи просто не може сказати «ні»? Так, виявляється, існує така категорія людей, які не знають, як навчитися відмовляти.
Причини безвідмовної поведінки
Якщо не брати до уваги істинних альтруїстів, найчастіше в основі жертовної поведінки лежать зовсім інші причини. Чому ж виникає психологічний бар’єр у людини, яка боїться сказати «ні»?
Наприклад, своїй дитині батьки часто відмовляють у чомусь. Особливо якщо впевнені, що це правильно і піде йому на благо. Також близькі люди можуть домовитися між собою, якщо виникають неприйнятні для них ситуації. Тому що у цих відносинах вони щирі. І не грають жодних інших ролей, не переслідують прихованих цілей.
Людині найскладніше відповісти «ні» тим, від кого вона залежить. Наприклад, працює в одному колективі або тим, перед якими він хоче здатися іншим, створити враження. Він боїться, що незгода погіршить стосунки чи призведе до негативних наслідків. Отже, на це є підстави чи були подібні приклади у минулому.
Якщо прохання надходять часто, можливо, склалася відповідна репутація, і тепер оточуючі користуються цим.
Невпевнені в собі особи не знають, як говорити людині «ні», якщо він зробив їм честь і звернувся по допомогу.
Наслідки
Бажаючи відмовити, люди можуть побоюватися, що вони:
- втратять повагу або любов з боку того, хто просить;
- викличуть гнів;
- скривдять співрозмовника;
- будуть відчувати почуття провини;
- здадуться грубими та неввічливими;
- отримуватимуть відповіді відмови.
Насправді, ці ситуації найчастіше просто надумані. Але надто чуйна людина справді може постраждати, бо виконання чужих прохань вимагає витрат часу та сил, відсуває на другий план її плани, провокує постійне споживче ставлення оточуючих. Безвідмовність зовсім не гарантує того, що його більше поважатимуть, оцінять і віддячать. Не знаючи, як правильно сказати «ні», люди втрачають упевненість у собі та стають жертвами маніпуляторів.
Допомога не завжди корисна, іноді відмовляти навіть краще. Справляючись самостійно зі складними ситуаціями, людина стає сильнішою, отримує цінний життєвий досвід і не залежить від інших. Інше питання, що він цього не усвідомлює, вибираючи шлях легше і намагаючись маніпулювати оточуючими. Таким людям потрібно говорити «ні».
Уміння відстоювати особисті межі та правильно розставити пріоритети – запорука успішності. Чуйних людей часто відносять до слабохарактерних і не зважають на їхню думку. Їм складно домогтися поваги та довіри. Хоча насправді людина просто може бути доброю, приймати проблеми співрозмовника за чисту монету та щиро хотіти допомогти, жертвуючи своїм часом, витрачаючи сили.
А якщо колись він таки буде змушений відмовити, оточуючі «відплатять» йому агресією та звинуваченнями, бо не чекають такої поведінки. Щоб уникнути цього, потрібно знати, як просто навчитися говорити «ні», адже психологи розробили багато правил і тактик для подібних випадків.
Як правильно відмовляти
Насамперед, варто оцінити важливість прохання: чи дійсно людина потребує допомоги, чи просто не хоче вирішувати питання сама. Паразитів треба «відшивати», а бідному можна піти назустріч.
Також потрібно зрозуміти, яких тимчасових витрат вимагатиме цей крок, чи є ресурси та сили для гарного вчинку. Буває, що люди від щирого серця хочуть допомогти, але не мають для цього можливостей і змушені самі віддавати останнє або жертвувати своїм життям.
Якщо відмова доцільна, важливо правильно її «піднести». Насамперед, він має бути чітким та обґрунтованим. Говорити потрібно однозначно та впевнено, не ховаючи погляд і не виправдовуючись. Незгода допомогти краще пом’якшити ввічливістю, висловити подяку за надану довіру, сказати комплімент, поспівчувати в ситуації, що склалася. Можливо, доведеться повторити слово «ні» кілька разів, щоб прохач його почув і зрозумів. Не треба виявляти агресію і тим більше відкликатися на неї.
Якщо співрозмовник відчуває негативні емоції – це лише його вибір. Провокація конфлікту може приховувати нечесні спроби у будь-який спосіб досягти свого або злість від несподіваного повороту розмови. Відповісти таку агресію потрібно доброзичливістю. Однак іноді варто висловити і своє роздратування, якщо опонент «перегинає ціпок» і продовжує наполягати. Якщо є можливість, можна запропонувати альтернативне рішення.
Тактики, які допомагають сказати «ні»
Міжособистісні стосунки ґрунтуються на поведінкових сценаріях. Можна на якийсь час відійти від них і зіграти іншу роль, тоді і співрозмовник буде змушений змінити свою поведінку.
- «Я про це подумаю, відповім пізніше». Така фраза не має на увазі відкриту відмову, проте показує, що злагоди не отримано, дає час на роздум обом сторонам і можливість прохає вирішити своє питання самостійно. Можливо, він не захоче звертатись повторно.
- «Мені це не підходить/для мене неприйнятно (з сімейних, релігійних та інших причин)». Яким би безпринципним не був маніпулятор, навряд чи він буде робити замах на особисте і змушувати йти проти своїх принципів та переконань. Головне, у цій ситуації чітко обґрунтувати цю позицію, емоційно показати своє обурення.
- Дія на випередження. Якщо заздалегідь знати, що хтось може звернутися за допомогою, можна оминути його, пожалівшись на зайнятість, несподівані проблеми чи погане самопочуття.
Наслідуючи вищевикладені рекомендації, можна на практиці випробувати, як навчитися говорити «ні» без негативних наслідків. І тоді кожна наступна відмова буде даватися все легше, а допомога буде щирою та невимушеною.