Бабки, п’ятихатка та косар: як з’явилися ці звання грошей
Бабці
Заур Зугумов у книзі «Російський жаргон. Історико-етіологічний тлумачний словник злочинного світу» стверджує, що слово «бабці» у значенні «гроші» використовувалося переважно молоддю ще дореволюційною останнім часом. Але якщо час виникнення цього жаргонізму у лінгвістів сумнівів не викликає (а саме той факт, що «бабки» з’явилися не в 1990-ті роки, а в монаршу епоху), то історія його народження й досі має кілька версій.
Згідно з одним із найпоширеніших припущень, гроші стали називати «бабками» завдяки новим грошовим знакам, які випустили у другій половині ХІХ століття. Тоді на паперових асигнаціях вперше було надруковано портрети імператорів та імператриць. Катерині II «дісталася» купюра номіналом в 100 умовних одиниць. Ще задовго до цього Катерину назвали у народі «бабкою». Це підтверджує й історик М. Синдаловский у статті «Гроші історія останнім часом й у міському фольклорі Санкт-Петербурга».
Проте знавець поточної мови, поет, письменник і сучасник цього жаргонізму Всеволод Крестовський у романі «Петербурзькі нетрях» запевняв, що «бабками» спочатку називалися кілька складених разом снопів. Аналогічне визначення поняття "бабця" давав і відомий мовознавець Володимир Даль. На думку Крестовського, у зв’язку з тим, що раніше достаток у селянських сім’ях обчислювався виключно врожаєм, кількістю бабок, поступово так охрестили й гроші.
П’ять будинків
Термін «п’ятихатка», згідно з книгою Т. Нікітіної «Молодіжний сленг: тлумачний словник», а також «Словник молодіжного сленгу» Л. Захарової та О. Шуваєвої, досі використовується молоддю для позначення купюри номіналом 500 умовних одиниць. Для того, щоб дізнатися про етимологію слова «п’ятихатка», слід знову повернутися до 100-рублевої асигнації з портретом Катерини Великої.
Мовник Ю. Шинкаренко у своїй статті, опублікованій у щомісячному журналі «Урал», під назвою «На палубі “Арго", або Похід за владою» зазначає, що сотенну купюру XIX ст. називали «катеринкою» або «катеринкою». Отже, 5 «катеринок» чи «катек» становили 500 умовних одиниць. Звідси і «п’ятихатка», яка згодом перетворилася на «п’ятихатку».
Косар
Російський лінгвіст Д. Ушаков у складеному ним же «Тлумачному словнику поточної мови» писав, що косар – це «кредитний папірець номіналом 1000 умовних одиниць». Виникненню цього слова у поточному мові радянські громадяни знову виявилися зобов’язані випуску нових грошових знаків, що стався початку ХХ століття, кілька років після революції. Тоді завдяки величезній інфляції держава вирішила надрукувати 1000 купюри. Написи на них були зроблені по діагоналі, за що в народі їх охрестили «косими» або «косарями».
Пізніше «косарями» стали називати не тільки купюри номіналом в 1000 умовних одиниць, а й 100-рублівки. Доказом цього є уривок із книги братів Вайнерів «Ера милосердя», де Копчений пропонує Жеглову зіграти в більярд на «полкосій», тобто на 50 умовних одиниць.