Постіндустріальна економіка – як у ній швидко розбагатіти
Економіка – це основа у розвиток країн, країн, бізнесів і громадян. Може здатися, що вона щось цілісне, але насправді це не так. Насправді економіка неоднорідна, оскільки вона складається із секторів. В рамках економіки прийнято виділяти 5 секторів: первинний, вторинний, третинний, четвертинний та п’ятирічний. У економіці одних країн присутні всі сектори, зокрема постіндустріальна економіка, а інших країн лише деякі.
Але це ще не все, тому що економіка має рівні, пов’язані з рівнями розвитку цивілізації. На сьогоднішній день за цією ознакою прийнято виділяти 7 рівнів економіки: неолітична, ранньокласова, антична, середньовічна, ранньоіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна. У тій чи іншій формі світова економіка загалом представлена як різними секторами, і різними рівнями.
Подекуди, як, наприклад, у глухих амазонських племенах ще неолітична економіка, а подекуди, як, наприклад, у розвинених країнах уже постіндустріальна економіка. Деякі країни мають чітко виражений рівень економіки, а деякі перебувають у перехідній фазі. Звідси й різницю обсягом ВВП, який може бути створений у тій чи іншій економіці.
Навіщо треба було ділити економіку на сектори та рівні? Ділити треба було для того, щоб було видно можливості та здібності економіки конкретної країни світу, а також можливості для бізнесу в рамках економіки цієї країни. Завдяки такому поділу зрозуміло, що є економіка конкретної країни, на якому вона знаходиться, які сектори в ній розвинені, а які ні і який бізнес можливий у такій країні.
Щодо секторів, то багато країн мають у структурі своєї економіки різні сектори. Але щодо рівнів, то тут ситуація дуже цікава, тому що є країни, де існує лише один рівень економіки, але є і країни, в яких кілька рівнів економіки співіснує одночасно. Відповідно одночасно співіснують і бізнеси, що є різними секторами.
На сьогодні ми маємо 5 секторів та 7 рівнів економіки
У таких країнах одні компанії працюють так, ніби вони ще в неоліті, а інші компанії вже розуміють, що настала постіндустріальна економіка і працюють на цьому рівні. Однак перша причина, через яку економіку треба ділити на сектори полягає в тому, що в різні часи базисом, тобто локомотивом, який тягнув світову економіку в цілому та економіку різних країн були різні сектори та рівні. Це дуже важливий момент.
На сьогодні ми маємо 5 секторів та 7 рівнів економіки, а значить 35 сегментів економіки. У кожному з них може спробувати себе бізнес із різною часткою ймовірності успіху. Імовірність успіху зростає, якщо бізнес пробує себе в тому секторі та на тому рівні, який є в країні.
Проте обсяг успіху зростає, навпаки, у разі, якщо займатися бізнесом у межах нового рівня, якого ще немає у країні. Наприклад, якщо потрібні гарантії успіху, то пропонувати продукти постіндустріальної економіки в рамках неоліту дуже безглуздо, тому що вони нікому не будуть потрібні, доведеться дуже постаратися, щоб створити на них попит. Потрібні будуть лише неолітичні продукти.
Створювати новий рівень і ті сектори, яких немає – дуже важко, але водночас дуже цікаво, а може, й дуже вигідно, якщо пощастить. Як правило, той, хто створює бізнес у якомусь секторі нового рівня економіки, стає мільярдером. Прикладів багато, починаючи від Джона Рокфеллера, продовжуючи Біллом Гейтсом і закінчуючи Марк Цукерберг. Всі ці люди стояли біля джерел нових бізнесів на нових рівнях економіки.
Починалася світова економіка з неолітичного рівня та первинного сектора. Колись він був головним сектором світової економіки, колись робота в цьому секторі та інвестиції в нього були найвигіднішими та найприбутковішими. На той момент це була прогресивна економіка, але порівняно із сучасною економікою — це була примітивна економіка. Довгий час людство жило примітивно, це означає, що його представники полювали і збирали рослини.
У цей час базисом була сама природа, тобто споживати можна було все, що є в природі. При цьому технології теж були примітивними – вміння полювати та вміння збирати усілякі рослини. Потім були винайдені різні інструменти, які дозволили масово обробляти землю, і це призвело до того, що утворився новий рівень економіки, який став її базисом. Саме в цьому новому на той момент секторі вироблявся основний продукт.
За цим був винахід все нових і нових інструментів і технологій і як наслідок переходи на нові рівні. Так виник індустріальний рівень і промисловість, що стала новим базисом, оскільки у промисловості вироблявся основний продукт. Наприкінці XX століття почали з’являтися технології, які дозволяють масово генерувати та головне впроваджувати нові ідеї, що призвело до формування нового економічного базису та нового рівня економіки під назвою постіндустріальна економіка.
Продукт постіндустріальної економіки – ідея. Зрозуміло, що й раніше генерувалися і впроваджувалися нові ідеї, але за колишніх технологій це було дуже трудомістке заняття, яке вимагало багато грошей, а тому їм мало хто займався. Здебільшого всі лише копіювали чужі ідеї. Проте поява нових технологій дозволило поставити генерацію та впровадження нових ідей на потік.
Спочатку цей рівень економіки був дуже слабкий, але потім почав займати все більш і більш сильні позиції, поки, нарешті, значення цього сектора не досягло критичної маси і він не почав підминати під себе інші сектори. Сталася ця подія нещодавно, кожен з нас був його свідком. Йдеться про 2008 рік, коли сталася подія, яка була оформлена, щоб не привертати непотрібну увагу роззяв і потенційних конкурентів як світова фінансово-економічна криза.
Насправді у 2008 році представники нової економіки перехопили фінансову владу та направили гроші у постіндустріальний рівень економіки, фактично знекровивши інші сектори, які опинилися без грошей та у них почалися проблеми. Адже реально кількість грошей у світовій економіці не зменшилася, вони просто були спрямовані туди, куди сказали нові господарі, яким не цікаві минулі рівні економіки, тому що вони стали збитковими та перетворилися на інфраструктуру для нової економіки.
Постіндустріальна економіка, як і будь-яка інша, вимагає сировину. Своя специфічна сировина є і в неї. Це може здатися дещо дивним, але такою сировиною є люди, тому що саме в людей впроваджуються нові ідеї і саме з людей створюються споживачі. Найцікавіше тут полягає в тому, що чим більше людей ідея буде впроваджуватися, тим більше людей знадобиться.
Тобто розвиток постіндустріальної економіки призведе до того, що найбільшою цінністю стануть саме люди, яких доведеться берегти, пестити і плекати, щоб не програти конкурентну боротьбу. Боротимуться вже не за ринки збуту, не за джерела цінних природних ресурсів, а за людей.
Одна з технологій для роботи з ідеями – це ноомаркетинг
Певна річ, що й способи боротьби будуть вже зовсім інші, можна сказати гуманні, без людських жертв. При цьому у зв’язку з тим, що риба шукає там, де глибше, а людина там, де краще, саме створення найкращих умов для людей і буде способом конкурентної боротьби, бо якщо десь населення погано живе, воно прямуватиме туди, де йому буде краще.
Зниження кількості населення призводитиме до зниження рівня конкурентоспроможності країни, тому що можливість впроваджувати ідеї падатиме. Падіння продовжуватиметься доти, доки країна, де уряд не забезпечує відповідний рівень життя, не буде поглинена більш успішним сусідом або поки з неї не виїде все населення. Відповідно до вищесказаного в нових умовах доведеться працювати, а де-не-де вже доводиться працювати не тільки державам, а й компаніям.
У цьому виживуть лише з них, які навчаться створювати продукт постіндустріальної економіки. Остаточно нова ера, якщо звичайно не станеться якийсь глобальний форс-мажор, настане дуже скоро, швидше за все, у 2020-2025 роках, тобто. у підприємств і країн залишилося лише 5-10 років у тому, щоб перебудуватися новий лад. Якщо не встигнути перебудуватися, то розорення буде не найгіршою перспективою для них.
Перебудуватися зможуть лише ті компанії та держави, які освоїть технології, за допомогою яких можна буде створювати, та просуватиме основний продукт нового рівня економіки — ідеї. Швидкість переходу нового рівня – ось що тут найголовніше. Хто перший перебудуватиметься, той перший і отримає клієнтів. Решті клієнтів може вже не вистачити.
Одна з технологій для роботи з ідеями – це ноомаркетинг. Ноомаркетинг – це технологія, яка дозволяє проводити весь цикл робіт з ідеями, починаючи від генерації ідеї, включаючи створення сильного бренду та закінчуючи створенням на її основі ринку збуту. За технологіями, аналогічними ноомаркетингу, працюють багато відомих компаній, які вже зрозуміли, що постіндустріальна економіка — це реальність.
Вчитися ноомаркетингу краще починати вже зараз. Це з тим, що однієї теорії мало, потрібен ще й досвід її застосування. Теорія може бути доступна всім і тут важко на чомусь виграти, а ось обсяг досвіду може бути різним і це буде визначальним фактором, тобто перемагати завжди буде той, хто має більше досвіду. Відповідно, чим раніше почати, чим більше досвіду можна набратися. Чим більшим буде досвід, тим сильнішим буде рівень конкурентоспроможності.