Інвестиційна діяльність підприємства

Продумана, грамотно розроблена інвестиційна діяльність підприємства допомагає власнику отримувати додаткові кошти задля досягнення своїх цілей. Розповідаємо, як вона йому в цьому допомагає, і пояснюємо, що вона припускає.

Сутність інвестиційної діяльності

Відповідно до законодавства, під останньою розуміються вкладення коштів та виконання якихось операцій для отримання прибутку. При цьому нормативні документи визначають інвестиції як гроші, цінні папери або майно, що оцінюється в грошах і вкладається заради заробітку або позитивного ефекту (розширення виробництва, ринків збуту, модернізації обладнання тощо). Слід зазначити, що метою може бути збереження поточного рівня рентабельності.

Таким чином, сутність та зміст інвестиційної діяльності підприємства полягає у вкладенні ресурсів та виконанні операцій, які допомагають заробити або створити, реконструювати, розширити основний та оборотний капітал організації.

До речі, компанія може вкладати свої гроші в якісь проекти, якщо знає, що її інвестиції не лише окупляться, а й примножаться, адже інвестування – це довгострокове вкладення коштів. Отже, користь, яку інвестор отримуватиме завдяки інвестуванню (в даному випадку йдеться про приріст капіталу), має як мінімум компенсувати те, що ці кошти не використовуються у поточному періоді, а як максимум – ще й окупатиме ризик.

Оцінюють ефективність інвестиційної діяльності підприємства якраз за результатом, який вона принесла. Як правило, це низка показників, а саме:

• чистий наведений дохід;
• ставка доходності;
• індекс рентабельності;
• період окупності тощо.

Типи інвестиційної діяльності підприємства

За спрямованістю розрізняють діяльність:

• Внутрішню. Вона передбачає вкладення розширення виробництва, купівлю нового сучасного устаткування, яке дозволило б збільшити обсяг своєї продукції чи освоїти новий напрямок роботи. Також сюди відноситимуться інвестиції, спрямовані на підвищення кваліфікації співробітників та освоєння передових технологій. Ще один варіант – банківські вклади.
• Зовнішню. Спрямована отримання заробітку з цінних паперів, придбаних в інших підприємств або безпосередньо купівля цих підприємств.

Форми інвестування у капітал

Інвестиційна діяльність здійснюється компанією задля збільшення капіталу. Саме інвестування може виконуватись по-різному.

Матеріальна форма інвестицій

Тут можливі 2 варіанти:

• Інвестування у наявну технічну виробничу базу. Насправді це виглядає так: підприємство виробляє товар, який має стабільно високим попитом, і, щоб збільшити капітал, його власник може розширити масштаб діяльності, тобто вкласти кошти, щоб випускати більше продукції. Чи треба говорити, що це будуть ефективні інвестиції, не пов’язані з великими ризиками.
• на удосконалення технічної бази. Тобто це вже інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства. Але перш ніж вдатися до такого варіанту, треба прорахувати та всебічно проаналізувати інвестиційний проект, оскільки тут уже зростають ризики.

Фінансова форма

І тут гроші вкладаються у цінних паперів. Також компанія може продавати свої акції та таким чином збільшувати капітал.

Слід зазначити, що власники бізнесу вдаються до такої форми інвестування досить рідко, в основному, якщо потрібно отримати кошти на модернізацію виробництва.

Нематеріальна

Зводиться до реєстрації патентів, міжнародних товарних знаків та, як наслідок, збільшення ринкової вартості капіталу. Щоправда, в цьому випадку доведеться отримати міжнародний сертифікат, який гарантував би відповідність продукції міжнародним стандартам якості.

Іншими словами, тут до інвестиційної діяльності компанії будуть відноситися вкладення в операції, які дозволять отримати патент або зареєструвати міжнародну торгову марку.

Ще один приклад нематеріальної форми інвестування у капітал – придбання франшизи.

Спрямованість діяльності

Інвестування може бути спрямоване на:

• Розширення виробництва. Завдяки цьому можна збільшити обсяг вироблених товарів, ринок збуту, цим збільшивши прибуток. При цьому кошти вкладатимуться у відкриття нових підрозділів, цехів, покращення технічної бази та ін.
• Технічне переозброєння. Організація, яка обирає цю спрямованість інвестиційної діяльності, вироблятиме повну заміну свого устаткування нове, сучасніше з кращими економічними показниками. Виробничі площі при цьому не розширюватимуться.
• Реконструкцію. Передбачає розбудову будівель, заміну застарілого обладнання, щоб диверсифікувати виробництво та почати випускати нові види продукції. Реконструкція вигідніша запуску з нуля, оскільки підприємство, що вдається до неї, як правило, вже має якусь технічну базу, кваліфікований персонал для роботи, тобто при реконструкції можна змінити напрямок діяльності без величезних витрат.
• Зростання випуску продукції та розширення асортименту. За рахунок останнього можна зменшити ризики компанії при коливанні попиту.

Треба також сказати, що власник підприємства може інвестувати у вдосконалення технології виробництва або підвищення ефективності (у даному випадку може робитись ставка, наприклад, заощадження ресурсів).

Суб’єкти інвестиційної діяльності

Ними виступають:

1. Інвестор. Він вибирає джерело інвестицій та безпосередньо інвестує кошти. Інвестором може стати фізособа, юридична особа, суб’єкт підприємницької діяльності з-за кордону, держорган або орган місцевого самоврядування. Права всіх інвесторів рівні: вони вирішують, куди інвестувати гроші, в якому обсязі. Більше того, вони мають право передавати свої права іншим особам за договором або розпоряджатися результатами інвестицій.
2. Замовник. Той, хто безпосередньо реалізує інвестиційний проект. Для цього інвестор передає відповідні права на певний термін за договором. Замовником може виступати фізособа або юрособа.
3. Підрядник або виконавець. Суб’єкт інвестиційної діяльності фірми, який реалізує проект за договором. На відміну від замовника, він не володіє інвестиціями. У цьому замовник дає йому гроші, необхідних виконання роботи. До речі, згідно із законодавством, для здійснення своєї діяльності підрядник повинен мати ліцензію.
4. Користувач об’єктів капітальних вкладень, тобто той, котрим створюються останні.

До речі, один суб’єкт інвестиційної діяльності може поєднувати функції інших. Тобто користувачем може бути сам інвестор, якщо це не заборонено договором чи держконтрактом тощо.

Інвестиційна політика підприємства

Інвестиційну та фінансову діяльність підприємства визначає інвестиційна політика. Остання є частиною фінансової стратегії та зводиться до здійснення інвестицій, які б приносили прибуток та допомагали бізнесу розвиватися.

Розробляється політика поетапно:

• спочатку аналізується діяльність підприємства за попередній період, вивчається інвестиційна кон’юнктура;
• потім готується безпосередньо інвестиційна політика за ключовими напрямами інвестування;
• нарешті здійснюється реалізація задуманого.

Принагідно визначаються рамки інвестування (до року, до 5 років, більше 5 років), джерела фінансування, створюються робочі групи, які безпосередньо ним займатимуться.

Важливо! Згодом потрібно буде регулярно аналізувати роботу, щоб виявляти та усувати слабкі місця інвестиційної політики.

Правові засади інвестиційної діяльності

Правове регулювання інвестиційної діяльності здійснюється низкою документів, а саме: ФЗ «Про іноземні інвестиції», «Про інвестиційну діяльність», «Про інвестиційні фонди» тощо.

Відповідно до них:

• створюється сприятливе середовище у розвиток інвестиційної діяльності;
• удосконалюється податкова система;
• створюються умови на формування суб’єктами власних інвестиційних фондів;
• захищаються інтереси інвесторів та ін.

Власні та позикові ресурси

Види та джерела інвестицій у рамках інвестиційної діяльності підприємства :

• Власні ресурси – прибуток, статутний та додатковий капітал, гроші з резервних фондів, амортизаційні відрахування. Використовувати такі ресурси вигідно, оскільки у цьому випадку власник не несе відповідальності перед іншими компаніями, державою, кредиторами та ін.
• Залучені, позикові — державні інвестиції (наприклад, гранти), облігаційні позики, гроші інвесторів, кредитних організацій.

Основні принципи та стратегія інвестиційної діяльності

1. Гнучкість. Вона має корелюватися з існуючою господарською структурою підприємства, адаптуватися до змін довкілля.
2. Прийнятність. Інвестувати потрібно з урахуванням умов, які буде створено найближчим часом.
3. Комплексність. Важливе взаємопов’язане використання різних підрозділах.
4. Результативність. Проекти мають давати позитивний результат.
5. Ефективність. Потрібно намагатися мінімізувати витрати під час здійснення діяльності.

Розробка стратегії інвестиційної діяльності має здійснюватися з урахуванням довгострокових стратегічних цілей підприємства. Від цього залежатиме форма інвестування, вибір джерел фінансування, процес підготовки заходів щодо інвестування.

Висновки

Інвестиційна діяльність – це частина стратегії підприємства, що дозволяє йому ставити нові цілі і досягати їх, принагідно збільшуючи свій дохід. Організація інвестиційної діяльності передбачає розробку заходів, що допомагають створювати та реалізовувати ефективні інвестиційні проекти, тобто такі, які не лише окуплять вкладені на тривалий термін кошти, а й збільшать їх.

Працюють над розробкою та реалізацією цих проектів суб’єкти інвестиційної діяльності, у кожного з яких свої функції: наприклад вибір спрямованості інвестування або безпосередньо здійснення заходів. регулюється діяльність законодавством.