Здрастуйте, читачу, сьогодні я, знову — Густав Майрінк письменник. Мене звинувачували в тому, що я займаюся чорною магією у банківській справі. Недоказово, самі розумієте. У мене хворіла спина і я використав тантру-йогу, щоб розігрівати хребетний стовп, але чутки ходили, що я щось розігріваю ще. З таким шлейфом судачеств стало зрозуміло, що кар’єрне зростання в галузі банківської справи буде повільним, як дорослішання Білого кедра. Щоб ви розуміли – цей різновид хвойних за 155 років підростає всього на 10 см. Так що я шукав способи заробити, поклавши на це всі сили та час. І це історія про те, як я остаточно прийняв той факт, що я, Густав Майрінк письменник.

Відносини можуть бути складними не лише між людьми, а й між людьми та містами

Густав Майрінк письменник Праги

1883 рік. Я переїхав до Праги та прожив тут 20 років. Це місто з особливим ритмом та особливим серцебиттям. Якщо будете якось у Празі — у жодному разі не ходите по туристичних місцях. Ідіть туди – куди несуть ноги, якщо хочете познайомитися з містом, відчути його настрій та дух.

Що ж до мене, то у нас із цим містом — особливі стосунки. Оповідання моїх культових творів відбувається саме тут: У «Големі», у «Вальпургієвій ночі», в «Ангелі західного вікна». Так, ще про Прагу було в оповіданні "Лоцман".

Чому саме це місто?

Я сказав би, що мені подобалося слухати його тишу. Якщо ви не розумієте, про що я, то їдьте до Риму чи будь-якого іншого європейського міста. Щоб почути вибране місто, закрийте очі. У такий момент, якщо ви вмієте бачити і чути, як умів це я, Густав Майрінк письменник, то зможете почути верстви. Вони шумлять, миготять — це нашарування епох. Але в Римі, наприклад, їх дуже багато… Чого не скажеш про Прагу.

Прага – провінційна. Але хіба це вада? Це лише географія та територіальна приналежність. Ось, дивіться, що мені вдалося записати, коли я слухав місто:

«Мій пульс не кожен чує і здатний промацати. Він глибоко в кам’яних бруківках, в опорах мостів, у повітрі… Так. Це невловимий пульс. Тому багато туристів тут, начебто поринають у дрімоту. Вони гадають, що я сплю. Але це не так. І навіть яскраві люди тут, які бачать і знають, що я не сплю, потрапляють у пастку власних упереджень, що у маленьких провінційних містах нічого не відбувається, а дивацтва туристів та гостей залишаються непоміченими.

Всі знають, де Густав Майрінк письменник, там містика

Але мене завжди супроводжували дива. Минулого разу я вже згадував, що після самогубства, що не відбулося, став багато як пожив. І як банкір, і як практикуючий йогу, і як батько… Дослідники ймовірно через густоту подій та незвичайність самої спроби піти з життя, саме цей момент вважають точкою відліку для всього таємничого та незрозумілого.

"Життя після смерті?".. так, я прочитав брошуру. Нічого видатного. Але знаковим. Чесно зізнаюся, я й сам після цього пішов у містику та теософію з головою. І навіть займався йогою.

Густав Майрінк письменник і йогін

Тут, до речі, жодної містики немає. У мене з юності хвора спина. Тобто я весь час відчуваю біль. Зрозуміло, зараз, «після життя», із цим проблем немає. Але в роки свого життя, щоб полегшити цей стан, я весь час займався певними видами гімнастики.

Поступово прийшов до йоги. А тут, як відомо, складно обмежитись виключно фізичними вправами. Там де починається йога, з’являється інтерес і до теософії та філософії. Мене цей інтерес призводить до вивчення тантра-йоги та технік, за допомогою яких я, насправді, намагався лише розігріти хребетний стовп.

Я, Густав Майрінк письменник – я не психолог

Але зараз, у ХХІ столітті, ви любите всякі казки перемішувати з медициною. І називаєте це, наприклад, психосоматика. Мовою психосоматики спина відповідає за те, щоб витримати, вистояти. Як ви вважаєте, мені вдалося?

До чого взагалі належить це – «вистояти»? А кому не вдалось? Їхніх історій ні ви ні я не знаємо. До речі, моя, як ви тепер знаєте, теж майже забута. Так може ця ваша психосоматика нагадує — Густав Майрінк письменник не вистояв. Або Густав Майрінк банкір? Густав Майрінк ув’язнений?

Густав Майрінк письменник шукає способи заробити

Якби я був лише письменником, то не був би цікавим, як особистість. Але я, Густав Майрінк письменник, крім своєї літературної діяльності та містицизму, активно цікавився банківською справою. Мені були потрібні гроші. А кому ні? Ось вам. Напевно, теж потрібні. Що ви робите, щоб заробити більше?

Якщо ви працюєте кухарем – ви завжди ситі. Якщо ви банкір, ви завжди при грошах. Так я гадав. І навчився на банкіра у 1883 році.

Власне кажучи, я маловідомий культовий містик XIX століття насправді починав, як банкір. У 1889 році ми разом з Крістіаном Моргенштерном, племінником відомого поета, відкрили банківський будинок "Майєр і Моргенштерн".

Мої банківські та кримінальні справи

Спочатку банківські відносини йшли більш-менш вдало. Але, треба визнати, Прага ставилася до мене, якщо так можна висловитись, специфічно… і на те у міста були причини. Визнаю зараз…

Нагадаю читачеві, що я, Густав Майрінк, письменник — байстрюк. Тобто незаконнонароджений син. Це наклало свій відбиток на моє ім’я та на ставлення до мене громадськості у провінційній Празі. До того ж, я поводився не дуже провінційно. На тлі сірих кам’яних вулиць і важких часто повноводних дощів, що часто носять у собі, хмар, я виділявся.

Магічний франт банкір

Я вдягався дуже модно. Я насолоджувався життям. Я цього не приховував. Що дратувало людей, особливо провінційних вдач. Але більше, ніж блиск франту, суспільству «різало слух» моє захоплення містикою.

Банкір містик та ув’язнений

Сірість краєвидів у празі якось заспокоювала. Так, якщо вам не доводилося її пізнати, відкрийте фото, хоч би навіть Карлового мосту. А тепер, уявіть на тлі цього мосту яскравого молодого чоловіка, який всіляко підкреслює свій достаток і не приховує своїх захоплень чимось не зовсім зрозумілим, таємничим і, можливо, чаклунським.

Немає нічого дивного в тому, що суспільство відразу «зачало», «вигодувало» і «виростило» цілу низку чуток, про те, що Густав Майрінк застосовує чаклунство, щоб справи в його банківському будинку йшли в гору.

Наслідки такої «кричучої» поведінки також не змусив довго чекати і реакція влади. Коли слух знайшов «ґрунт під ногами» і для суспільства міста Праги вже виглядав, як незаперечний факт, я отримав відповідь від міста. Місто мене звинувачувало. Безпідставно. Це все одно, що звинувачувати когось із вас у XXI столітті у використанні чи зберіганні криптовалют.

У ХІХ столітті все було настільки технологічно. Але ми також не сумували. Я, наприклад, часто стрілявся на дуелях. Історія знає мало випадків, бо я навчився виходити із цих історій без жертв. Найчастіше їх провокувало моє походження, а це не є приводом для смерті. Як на вашу думку?

Дуель без жертв

Одного разу Один із офіцерів (історія стерла його ім’я) нагадав мені — банкіру про моє негідне походження в тій самій формі, що логічно випливає в дуель. Я, вкотре обстоюючи своє ім’я, прийняв виклик і стрілявся з офіцером. Але всі залишаються живими.

А ще, на мене написали якось непотрібний у всіх сенсах донос

1902 року. Якийсь Оліч. Також, як і дуель, за великим рахунком, історія не закінчилася нічим серйозним. Але позначилася на моєму імені, як банкіра і на справах банківського будинку.

Мене звинуватили у тому, що я займався «чорною магією у банківській справі»! Уявляєте? Напевно, у вас подібні заяви — це заголовки жовтої преси, та й годі. А тоді це був привід.

Оскільки система працювала дуже погано, я опинився в ув’язненні на два з половиною місяці. Потім мене виправдали, тому що донос такого типу складно вдягнути у факти і довести що-небудь. За відсутністю складу злочину. Мене звільнили. Але компенсацію за помилкові звинувачення, як і за очорнення імені банківського будинку, я, як ви розумієте, не отримав. Довіра у фінансовому середовищі впала. Так я наважився виїхати із Праги.

Від автора-голема: Його звинувачували у тому, що він займається чорною магією у банківській справі. Було виправдано, але банківську справу в Празі було складно продовжувати. Довіра до нього впала. Так остаточно сформувався Густав Майрінк письменник. Але грошей все одно не вистачало.

Коли у бізнесі справи йдуть не дуже добре, література стає віддушиною. Так сталося і зі мною

На початку нульових XX століття друкували мої невеликі сатиричні твори в німецькому журналі «Сімпліцисімус», але під іншим прізвищем – Майрінг. Це мамине прізвище. Що ж до розповідей, на відміну від моїх великих творів, тут я любив уїдливо пожартувати.

Я, Густав Майрінк письменник – тепер остаточно

Я вибрав шлях літератора. У вені я випустив нову збірку під назвою «Орхідея, дивні історії» і навіть встиг тут пожити.

8 травня 1905 року. Знову весілля. Моя дорога дружина – Філамін Берт. 1906 рік. Народження дочки. 1908 рік. Це син. Я продовжив свою письменницьку кар’єру. Подорожувати навіть встигав.

Але, поряд зі своїми успіхами в письменстві, я ніколи не забував і про те, що ця діяльність — не те ремесло, яким можна заробити на життя, та ще й виростити дітей і забезпечити їх і дружину.

Я заробляв перекладами, наприклад, до кінця життя

Найвідоміші:

П’ять томів творів Чарльза Дікенса;
Тибетська Книга Мертвих.

Тож ніколи не опускайте руки. Шукайте можливості. Не засмучуйтеся довго і не годуйте своєю увагою чутки і історії, що руйнують ваше життя. Більше подорожуйте та частіше тренуйте уяву. Використовуйте його для чогось вартісного.

Зараз я розповім, як використав його я за життя.

Переїзд до Штернберга

1911 року я з родиною переїхав до міста Штернберг. Це сучасне передмістя Мюнхена. Знявши будинок біля озера, я продовжив писати та перекладати.

Успіх «Голема»

1915 року я написав книгу «Голем». Завдяки їй набуває популярності скромну популярність. І якщо серед читачів знайшлося мало терплячих та спостережливих, то серед режисерів знайшлися сміливці, які займалися екранізацією цієї історії.

До речі, ви знаєте хто такий Голем? У перекладі з єврейської «Голем» — це недороблена деталь, яка ще не наповнена змістом.

На замітку від Голема, який пише від імені Майринка: Майринку подобається додавати у свої твори речі, які переходять з одного часу до іншого, і є провідниками. Людина, завдяки цим речам, може спостерігати, що відбувається в цих часах, або спілкуватися з людьми з тих часів.

Густав Майрінк письменник:

Ідея моєї розповіді Голем

Дія відбувається у Празі. Оповідач, від імені якого ведеться розповідь, знаходить Капелюх і після цього починає бачити дивні сни. Герой починає шукати господаря капелюха і знаходить. Їм виявляється камнерез та реставратор, який жив багато років тому в Празі в єврейському Гетто.

Суть: Один раз на кілька десятиліть Голем оживає та виконує команди, які хтось пише на листочку та вкладає Голему в губи.

Сама собою ідея Голема цікава. Наприклад, я не писав би зараз цю статтю для вас, якби не знав, як зробити Голема.

Доля «Голема» останнім часом

Російською мовою твір переклав радянський перекладач, літературознавець Давид Ісаакович Виготський.

Екранізації «Голема»

«Голем» став настільки популярним, що у 1915 німецький режисер Пауль Вегенер зняв п’ятихвилинний фільм, присвячений йому.

Але це лише скромний початок. у 1917 році з’являється фільм «Голем та танцівниця», а в 1920 повнометражний фільм «Голем: як він прийшов у світ»

Ідея Голема, який ожив глиняного «болвана», була прийнята європейцями і привабила своєю незвичністю. Фільми про Голема ще жодного разу екранізували. Тематика набула поширення в різних країнах. І навіть у ваших комп’ютерних іграх багато персонажів, прообразами яких став мій Голем. На сьогодні все. Мені сподобалося жити після смерті. А вам? Чи всі ситуації ви здатні обернути собі на користь у житті?

Невеликий секрет для тих, хто зазнає труднощів: якщо не знаєте, як вирішити задачу — доручіть її Голему. Хоча для цього вже є автоматизація і боти.

Джерело запису: kakzarabotat.net