«Вільні гроші» Гезеля: чому їх заборонили у всьому світі, а автора викреслили з підручників з економіки

У всьому світі не існує стільки грошей, щоб сплатити борг, який вони щодня створюють. Сьогодні люди звикли використати кредитні гроші та не замислюються про природу їх виникнення.

Кредитні гроші прийшли на зміну паперовим грошам та «золотому стандарту». У шкільній економіці важко пояснити дітям різницю між паперовими грошима та банкнотою, адже вона теж зроблена з паперу. При цьому будь-яка банкнота у Вашому гаманці означає, що у когось є борг на цю суму та відсотки по ній, тоді як із паперовими грошима все навпаки.

Свого часу відомий британський економіст Джон Кейнс сказав:

– Я переконаний, що майбутнє навчиться більше у Гезеля, ніж у Маркса.

Проте ідеї німецького економіста Сільвіо Гезелля сьогодні не відомі широкому загалу. Про них не розповідають в університетах, а ім’я самого автора не згадують та викреслюють із підручників з економічної теорії.

Вперше фінансовими питаннями Гезелль зацікавився під час економічної кризи кінця 1880-х років. Найвідоміша його робота «Природний економічний порядок» складається із двох частин:

1. "Здійснення права на повний робочий день";
2. "Нове вчення про відсоток".

Робота С. Гезеля «Природний економічний порядок»

На думку німецького економіста, причина економічних криз та соціальної нерівності у неправильній системі грошового обігу. 1918 року він стверджував, що зростання реального капіталу гальмується грошовою нормою відсотка.

– Попри всі надії на краще майбутнє я маю сказати: якщо нинішня грошова система збереже відсоткове господарство, то я наважуся стверджувати вже сьогодні, що не пройде і 25 років, і ми стоятимемо перед новою, ще більш руйнівною війною.

У сучасному світі гроші виконують п’ять функцій:

• міра вартості;
• засіб обігу;
• засіб платежу;
• засіб накопичення;
• світові гроші.

Гезель у своїх роботах вказував на двоїсту роль грошей. З одного боку, вони виступають як незамінний засіб для розрахунків та забезпечують економічну діяльність, з іншого боку є знаряддям влади. Отже, на його думку, необхідно зберегти гроші як нейтральний засіб розрахунків, але виключити якість грошей як лихварського інструменту.

На фото: Сільвіо Гезелль

Карл Маркс вважав, що основна проблема фінансової системи полягає в додаткової вартості, яку необхідно вилучити в одного класу на користь іншого. Для Гезеля основна проблема була в кредитній природі грошей. Для відновлення справедливості він пропонував не лише позбавити гроші здатності приносити прибуток за рахунок відсотків, а й брати плату за їхнє використання.

– Тільки ті гроші, які стають непридатними, як вчорашні газети, можуть бути справжніми грошима. Тому що такі гроші ніхто не відрізнятиме від товарів, які споживає людина. Ніхто: ні покупець, ні продавець. І тоді, і тільки тоді гроші стануть тим, що вони є в їхньому чистому вигляді: засобом обміну, помічником при обміні товарами. Ніхто не відчуватиме себе володарем просто тому, що має гроші.

Таким чином, головна відмінність вільних грошей Гезеля від нині існуючих полягає у реченні зробити їх такими ж недовговічними, як і товари. Продавці товарів зацікавлені лише в одному – як би швидше їх збути, а отже, необхідно встановити такі самі умови і для власників грошей, щоб вони теж поспішали якнайшвид їх позбутися.

Теорія Гезеля представляє інтерес не тільки з теоретичної точки зору. Багато його ідей були застосовані на практиці. Найвідомішим прикладом можна вважати експеримент, який проводився в австрійському містечку Вергль під час економічної кризи, що охопила Європу. Було випущено 5000 «вільних шилінгів», за якими стягувалася щомісячна плата в 1% або 12% річних. Плата вносилася наприкінці кожного місяця, на купюру приклеювалася марка і вона була недійсною. Дохід від сплати податку за користування грошима надходив до міської казни. «Вільними шилінгами» виплачувались зарплати чиновникам, а торговців зобов’язали приймати їх як оплату. Кожен, у кого виявлялися такі купюри, намагався якнайшвидше їх витратити.

На фото: вільний шилінг із Вергля

За рік кожен із 5000 «вільних шилінгів» побували в обігу 463 рази. Таким чином, було вироблено та оплачено товарів та послуг на суму 2300000 умовних грошових одиниць. Звичайний шилінг за цей час був у обігу лише 213 разів.

За півроку сплати податку за користування вільними грошима було заасфальтовано 7 вулиць, проведено роботи з покращення 12 доріг, розширено каналізаційну систему, у зв’язку з чим 50 безробітних громадян отримали робочі місця.

Швейцарський журналіст Бурде, який побував у Вергле, написав:

– Я відвідав Вергль у серпні 1933 року, рівно через рік після початку експерименту. Попри все, треба визнати, що успіх його межує з дивом. Вулиці, які раніше були у жахливому стані, можна порівняти зараз хіба що з автобанами. Будівля адміністрації капітально відремонтована і є гарним особняком з квітучими геранями.

Коли понад 200 австрійських громад зацікавилися і виявили бажання провести у себе подібний експеримент, Центральний банк Австрії вбачав у цьому загрозу стабільності грошової системи. Експеримент закінчився.

На фото: Сільвіо Гезелль; роки життя: 1862 – 1930 рр.

Хоча зараз існує кілька фінансових систем, де застосовуються вільні гроші Гезелля (наприклад, швейцарська валюта WIR), однак будь-які інші спроби створення таких грошей припиняються владою. Вони заборонені майже у всіх країнах світу з кількох офіційних причин:

• вільні гроші підривають державну монополію на емісію грошей та отримання відповідного доходу;
• Центральні банки втрачають контроль над грошовим обігом, отже інструменти монетарної політики стають неефективними.

Але головною неофіційною причиною заборони вільних грошей Гезеля є небажання світової фінансової еліти втрачати своє джерело багатства.