Роман Абрамович – історія дивовижного успіху
Роман Абрамович – успішний бізнесмен, який займає 107 місце у світовому та 10 місце у поточному Forbes 2019 року. Настирність, підприємницька вправність, незаперечна старанність і наполеглива праця допомогли йому прийти до влади та неймовірного багатства.
Дитинство – важкі випробування перед приголомшливим успіхом
24 жовтня 1966 року в місті Саратов народився Роман Аркадійович – майбутній мільярдер, що так полюбився списку Forbes. Дитина втратила мами, коли йому був лише рік. У 4-річному віці він залишився круглою сиротою. Його батько загинув від травми, отриманої на будівельному об’єкті. Хлопця виховував дядько Лейб, який проживає в Ухті. Аби закінчити столичну школу, йому довелося жити в іншого родича.
Хлопець отримав атестат та вирушив до армії. Він відслужив у протиповітряній обороні, зміцнивши свій і так сильний характер. Повернувшись, Роман продовжив навчання у індустріальному інституті Ухти. Тут він почав активно виявляти свої лідерські якості. Вже в ті роки на нього дорівнювали. Неймовірні амбіції та незаперечний розум не дали Абрамовичу закінчити навчання та отримати диплом про вищу освіту. Мабуть, це йому не було важливим, адже вже тоді його цікавила підприємницька діяльність.
початок
Активно вести бізнес Абрамович розпочав наприкінці 80-х років. Разом із першою дружиною вони продавали іграшки на ринку. За чутками, молодята вкладали у розвиток не свої гроші. Фінансові кошти подарували родичі коханої Абрамовича. Ольга Лисова та Роман Абрамович змогли грамотно розпорядитись грошима, що й допомогло їм отримати свій перший капітал. Першим і важливим кроком на шляху успіху стало відкриття кооперативної організації «Затишок», що спеціалізується на виробництві дитячих іграшок. Компанія приносила непоганий дохід, але амбітного Романа цього було мало.
Згодом підприємець почав активно займатися торговими операціями. Спочатку він працював із посередниками. Розуміючи, що важливі рішення мають прийматися лише їм, Абрамович вирішував головні питання самостійно. Величезні амбіції допомогли бізнесменові стати головою найбільшого підприємства «АВК-Комі», що працює як посередник на нафтовому ринку. Робота з пальним мало не привела Романа на лаву підсудних. При виявленні великого розкрадання розпочалася кримінальна справа. Досвідчений та успішний бізнесмен допомагав слідству. Злодіїв вдалося знайти. Доказів причетності Абрамовича до справи не було.
Нескінченні амбіції Романа Абрамовича змушували його рухатися далі. Професійні навички підприємця зауважив Борис Березовський. Він давно шукав людину, яка зможе якісно керувати фінансовими та сировинними потоками «Сибнефти». В 1996 Роман Аркадійович стає членом управління АТ «Ноябрьскнефтегаз». У цей час він потрапляє в московське представництво «Сибнефти».
Робочі відносини та міцна дружба між Березовським та Абрамовичем тривали аж до 1998 року. Здавалося, що нічого не може стати на заваді партнерам. Але в бізнесі головною метою є гроші, заради яких багато хто готовий піти на все. Вони намагалися об’єднати «Сибнафту» та «ЮКОС», але дійти єдиного рішення так і не змогли. Розбіжності призвели до серйозного розладу. Статки Абрамовича на той час становили близько 14 мільярдів доларів, що дозволило йому особливо не засмучуватися, адже якість життя ніяк не змінилася.
Важливі проекти
2000-ті роки стали для Абрамовича не менш успішними. Його капітал продовжував зростати. Він розвивав нові компанії, які приносять йому величезні прибутки. Дуже вдалим був проект "Російський алюміній", співзасновником якого виступав Олег Дерипаска. Роман Аркадійович активно скуповував акції. Він викупив контрольний пакет у "Аерофлоту". Згодом Абрамович придбав акції фірми ОРТ у Березовського, а потім перепродав їх Ощадбанку.
"Сибнефть" поступово зміцнювала відносини з Білоруссю. 2002 року Роман Абрамович викупив 10% акцій російсько-білоруського концерну «Слафнафта». Спільно із партнером ТНК бізнесмен придбав 74,9% акцій. Активи були поділені на рівних частках, завдяки чому подальша співпраця здійснювалася без конфліктів.
Великий бізнес може розвиватися без серйозних проблем. 2003 року Абрамовичем серйозно зацікавилися державні служби. Досвідченого підприємця запідозрили у незаконному придбанні акцій у кількох компаніях. Йому довелося заплатити великий штраф, сума якого становила 1 мільярд доларів. Абрамович терміново розпродав акції численних організацій, що належать йому.
Політична діяльність
Рано чи пізно процвітаючі бізнесмени починають цікавитися політикою. Роман Абрамович не став винятком. 1999 року йому вдалося стати депутатом Держдуми від Чукотського виборчого округу. Чому саме ця територія? Все досить просто! Саме тут реєструвалися організації, які виконують операції з нафтопродуктами від імені «Сибнефти».
Абрамович ніколи не боявся складнощів. У 2000 році він став членом комітету з проблем Півночі та Далекого Сходу. Молодий політик до 2008 року із задоволенням займався губернаторською діяльністю. З повною відповідальністю він виконував поставлені завдання активно розвиваючи регіон. 2006 року його нагородили Орденом Пошани.
2005 року бізнесмен продав акції «Сибнафти» Газпрому. За останніми даними, за 75,5% акцій він отримав 13,1 млрд доларів. У цей час йому набридає працювати губернатором. Він намагається піти, але лишається на посаді після розмови з В. В. Путіним. А ось із приходом Медведєва Роман Абрамович вирішує припинити провадити губернаторську діяльність.
2008 став не менш успішним для політика. Він взяв участь у виборах у Чукотському автономному окрузі. Майже 97% голосів було за Абрамовича. Завдяки цьому йому вдалося стати головою Чукотської Думи.
Футбольні пристрасті
Футбол – невід’ємна частина життя Абрамовича. У 2003 році він викупив футбольний клуб "Челсі", що знаходиться на межі банкрутства. Фінансові можливості досвідченого бізнесмена допомогли йому вирішити проблеми із боргами. Він поновив команду. Вклавши близько 150 мільйонів фунтів стерлінгів, Абрамович перетворив клуб.
Дехто подумає, що Роман приділяв увагу лише закордонному футболу. Але це не так! останнім часом йому вдалося створити фонд Національна Академія Футболу. Гроші зі свого гаманця Роман Абрамович платив Гусу Хіддінку – головному тренеру збірної останнім часом з футболу.